причуда
ПРИЧУ́ДА, и, розм., рідко, заст.
1. ж. Примха або дивацтво.
Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть. Не всі з добра, хто од причуди, Щоб битися, то рад летіть (І. Котляревський).
2. ч. і ж. Людина, поведінка якої викликає здивування; дивак.
[Панна:] Слухайте, ви тільки не смійтеся з мене, бо мене і так уже мають за якусь причуду (С. Васильченко).
3. ж. Образ кого-, чого-небудь у людській уяві; привид.
* У порівн. Перед очима, як та причуда, манячила її постать метка, жвава (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- причуда — причу́да 1 іменник жіночого роду причуда розм., рідко причу́да 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота дивак; привид розм., рідко Орфографічний словник української мови
- причуда — див. дурний; химера Словник синонімів Вусика
- причуда — -и, розм., рідко. 1》 ж. Примха або дивацтво. 2》 ч. і ж. Людина, поведінка якої викликає здивування; дивак. 3》 ж. Образ кого-, чого-небудь у людській уяві; привид. Великий тлумачний словник сучасної мови
- причуда — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
- причуда — ПРИЧУ́ДА, и, розм., рідко. 1. ж. Примха або дивацтво. Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть. Не всі з добра, хто од причуди, Щоб битися, то рад летіть (Котл.,1, 1952, 190); Була в панів причуда: де знання, де техніка — не пускати бідняка (Тич. Словник української мови в 11 томах