причуда
причу́да
-и, розм., рідко.
1》 ж. Примха або дивацтво.
2》 ч. і ж. Людина, поведінка якої викликає здивування; дивак.
3》 ж. Образ кого-, чого-небудь у людській уяві; привид.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- причуда — причу́да 1 іменник жіночого роду причуда розм., рідко причу́да 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота дивак; привид розм., рідко Орфографічний словник української мови
- причуда — див. дурний; химера Словник синонімів Вусика
- причуда — ПРИЧУ́ДА, и, розм., рідко, заст. 1. ж. Примха або дивацтво. Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть. Не всі з добра, хто од причуди, Щоб битися, то рад летіть (І. Котляревський). 2. ч. і ж. Людина, поведінка якої викликає здивування; дивак. Словник української мови у 20 томах
- причуда — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал. Словник синонімів української мови
- причуда — ПРИЧУ́ДА, и, розм., рідко. 1. ж. Примха або дивацтво. Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть. Не всі з добра, хто од причуди, Щоб битися, то рад летіть (Котл.,1, 1952, 190); Була в панів причуда: де знання, де техніка — не пускати бідняка (Тич. Словник української мови в 11 томах