пробувати

ПРОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. пробу́в, була́, ло́; док.

1. Бути (у 3 знач.) де-небудь (звичайно тимчасово).

Вроджений і охрещений у тім селі, пробував [Петро] досі на вихованню у Олени Василихи (І. Франко);

– Ну, якби мені знаття, де ти пробуваєш, то б хоч не так журився (І. Микитенко);

Зрання поїхав він до млина з кукурудзою і пробув там цілий день (М. Коцюбинський);

Жайсак весь ранок пробув при отарі і тепер повертався пішки гірською стежкою (З. Тулуб);

// тільки недок. Бувати де-небудь час від часу.

Одна половина [будиночка] тепер стояла порожня; тілько раз або два рази до року в ній пробував хто-небудь (І. Франко);

Вона .. часто пробуває в костьолі (М. Коцюбинський);

// у сполуч. із част. не. Не мислити, не уявляти свого життя без кого-, чого-небудь.

– Галю, зірочко моя! .. Не можна мені без тебе пробути... Усе тобі розкажу, як я страждаю без тебе (Г. Квітка-Основ'яненко);

// тільки недок. Те саме, що жи́ти 2.

Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний, Тільки й мав талан до віршів Не позичений, а власний (Леся Українка);

Чорна хатка невеличка, Хто в їй пробува? Там старая чарівниця Нишком прожива (М. Костомаров);

// тільки док. Проводити життя в певний спосіб, у певних умовах якийсь час.

Не вродив мак – пробудемо й так (приказка);

Невимовно тяжким було Тарасове життя в далекій неволі. Пробув він у тій неволі 10 років і 4 місяці (Панас Мирний);

Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (С. Чорнобривець).

2. Існувати в якийсь спосіб.

Співець тоді вже не в хатині і навіть вже не в домовині, а в Вічній Славі пробував (Леся Українка);

// тільки док. Перебувати в якому-небудь стані, бути в певному становищі якийсь час.

Спіткнувшись на першому [уроці], останні Василь пробув наче в чаду якому (Панас Мирний);

Так в слідстві близько року я пробув (І. Франко);

Незабаром мені мають робити гіпсовий бандаж і маю в ньому пробути місяць (Леся Українка).

3. Служити ким-небудь.

Пробуваючи послушником у грецьких монастирях, він добре знав, що ховається в тих пічурках (І. Нечуй-Левицький);

// Залишатися, і далі бути ким-небудь.

Дядько Тимоха пробував собі молодиком. Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Б. Грінченко);

// тільки док. Бути на якій-небудь посаді, членом якоїсь організації і т. ін. якийсь час.

Він у цій парафії довго не пробуде (О. Маковей);

Не знаю, чи довго б мені довелося пробути паспортистом, кали б антреприза російського драматичного театру в Києві не запропонувала мені вступити до російської трупи (з мемуарної літ.).

4. також безос. Триматися, зберігатися, не змінюватися якийсь час.

В Лимані вода звичайно бува градусів 18 або 19, якщо пробуде так до 20, то, може, й Пуцикові можна буде скупатись (Леся Українка).

ПРО́БУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. що, також у сполуч. із спол. чи. Випробовувати кого-, що-небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін.

Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені (М. Коцюбинський);

Гуляння розливалося, як повінь. Пристрасті поволі залишали свої береги. Хтось пробував голос (М. Ю. Тарновський);

Дядьки клепають, а батько вже пробують косу на густому дворовому спориші (М. Олійник);

Пробувати актора на головну роль;

* У порівн. Дівчата спросонку спершу перегукувались з кимось, немовби пробуючи голоси (Іван Ле);

// Мацаючи, щупаючи, перевіряти що-небудь, упевнюватися в чомусь.

Бабуся не пробувала мого лоба, а мацала долонею під самою сорочкою і взнавала, чи буває не впрів (Л. Смілянський);

Наче сліпий, пробуючи дорогу, намацував він невидиму причину своєї бездіяльності (Н. Рибак);

– Обережно! – кидає раз у раз Оленчук, .. пробуючи палицею дно (О. Гончар).

2. що. Трохи з'їдати, випивати чого-небудь для проби, визначення смаку; куштувати.

Хведір одпива з півстакана чаю і долива ромом. Іван, помішуючи ложечкою, пробує (Панас Мирний);

Матушка тільки пробувала кожної страви і не їла (І. Нечуй-Левицький);

Данька садовлять на покуті, на сіні, і він перший пробує кутю (О. Гончар);

// Їсти або пити що-небудь.

Він любить чужі борщі пробувать (приказка);

По всій Англії ходив я, з Темзи пробував я воду (П. Тичина);

Вона вже пробувала з берези сік (Григорій Тютюнник).

3. перев. з інфін. Намагатися, силкуватися що-небудь зробити.

Славко не здав [склав] ані одного іспиту. Не пробував навіть здавати [складати] (Л. Мартович);

Він навіть пробував щось говорити хриплим та здушеним голосом, але за кожним разом змовкав (М. Коцюбинський);

Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (О. Довженко);

До такого [потоку] й не підступиш близько, та ніхто й не пробує (Г. Хоткевич).

4. що, рідко. Міряти, приміряти що-небудь.

– Що, люба? – спитав молодий чоловік, озираючися від дзеркала, перед котрим почав був пробувати новий, блискучий циліндр (І. Франко).

◇ (1) Про́бувати на зуба́х – перевіряючи зубами твердість монети, визначати, фальшива вона чи ні.

– Ай, славна монета! Ай, добра монета, – говорив він, вертячи червінець і пробуючи його на зубах (О. Довженко);

(2) Про́бувати на зуб (зу́би):

а) те саме, що Про́бувати на зуба́х (див. про́бувати).

Пробувати на зуб монету;

б) перевіряти що-небудь на міцність, твердість.

Став пробувати [заробітчанин] на зуб новопридбану косу (О. Гончар);

Який гарний [біб], – вона брала його в жменю, пробувала на зуби, розгортала по всьому столі, милувалась і раділа (С. Чорнобривець);

(3) Про́бувати на язи́к – визначати на смак; куштувати;

(4) Про́бувати кисли́ць від кого і без дод. – зазнавати покарання, докорів, тиску і т. ін.; терпіти.

Через неї [сестру] мені часто доводилось од матері пробувать кислиць: оце було зачеплю її або штовхну, .. то вона зараз біжить до матері жалітися, а мати мені зараз .. було добре намне чуба або наскубе вуха (І. Нечуй-Левицький);

(5) Про́бувати [своє́] перо́ в чому – починати писати художні твори, замітки і т. ін.

Не поодинокі в літературі випадки, коли поет звертається до прози чи пробує своє перо в якомусь іншому, новому для нього жанрі (з газ.);

(6) Про́бувати [свої́] си́ли (рідше себе́) в чому – починати займатися чимсь, перевіряти свої здібності, можливості, талант у чомусь.

Зовсім самостійною моєю роботою, де я пробував свої сили як сценарист, режисер і актор одночасно, був фільм “За стіною” (з мемуарної літ.);

Наші молоді прозаїки пробують свої сили і в надзвичайно важливому жанрі – в літературі для дітей (Ю. Смолич);

Під впливом свого приятеля Федькович і сам почав пробувати сили в літературі (Леся Українка);

Крім поезій ліричних і гумористичних пробував себе [поет] й у драматичному роді (В. Самійленко);

Спро́бувати / про́бувати ща́стя (уда́чі) див. спро́бувати.