1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пробувати

I пр`обувати-ую, -уєш, недок.

1》 перех., також у сполуч. зі спол. чи. Випробовувати кого-, що-небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін. Пробувати актора на головну роль.

|| Мацаючи, щупаючи, перевіряти що-небудь, упевнюватися в чомусь. Пробувати на зуб монету.

Пробувати себе — перевіряти свої можливості, здатність створити що-небудь.

Пробувати щастя — намагатися що-небудь зробити, розраховуючи на успіх.

2》 перех. Трохи з'їдати, випивати чого-небудь для проби, визначення смаку; куштувати.

|| Їсти або пити що-небудь.

3》 неперех., перев. з інфін. Намагатися, силкуватися що-небудь зробити.

4》 перех., рідко. Міряти, приміряти що-небудь.

II пробув`ати-аю, -аєш, недок., пробути, -уду, -удеш; мин. ч. пробув, -була, -було; док.

1》 Бути (у 3 знач.) де-небудь (звичайно тимчасово).

|| тільки недок. Бувати де-небудь час від часу.

|| у сполуч. із част. не. Не мислити, не уявляти свого життя без кого-, чого-небудь.

|| тільки недок. Те саме, що жити 2).

|| тільки док. Проводити життя у певний спосіб, у певних умовах якийсь час.

2》 Існувати в якийсь спосіб.

|| тільки док. Перебувати в якому-небудь стані, бути в певному становищі якийсь час.

3》 Служити ким-небудь.

|| Залишатися, продовжувати бути ким-небудь.

|| тільки док. Бути на якій-небудь посаді, членом якоїсь організації і т. ін. якийсь час.

4》 також безос. Триматися, зберігатися, не змінюватися якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробувати — про́бувати дієслово недоконаного виду пробува́ти дієслово недоконаного виду перебувати Орфографічний словник української мови
  2. пробувати — Випроб|ов|увати, (сили) перевіряти, (перо) робити пробу чого; (їжу) куштувати, знімати пробу; (діяти) НАМАГАТИСЯ, силкуватися; (одяг) Р. приміряти. Словник синонімів Караванського
  3. пробувати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. пробувати — ПРОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. пробу́в, була́, ло́; док. 1. Бути (у 3 знач.) де-небудь (звичайно тимчасово). Вроджений і охрещений у тім селі, пробував [Петро] досі на вихованню у Олени Василихи (І. Словник української мови у 20 томах
  5. пробувати — пробува́ти 1. коштувати, пробувати (ст): Чи ти хоч коли пробува́в ту рибу, що так від неї носа відвертаєш. Та то ж найбільша смакота (Авторка) 2. проживати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. пробувати — Купити не купити, а торгувати вільно. Торговання не мусить кінчатись продажею. Пробує в кума розума. Домитуесь подробиць. Вивідує. Хто не пробує чобіт, той у них не побіжить. Бо будуть або завеликі, або замалі. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. пробувати — про́бувати / попро́бувати кисли́ць від кого і без додатка. Зазнавати покарання, докорів, тиску і т. ін.; терпіти. Через неї (сестру) мені часто доводилось од матері пробувать кислиць: оце було зачеплю її або штовхну, .. Фразеологічний словник української мови
  8. пробувати — ВИПРОБО́ВУВАТИ (перевіряти якість чого-небудь, придатність, готовність до використання), ВИПРО́БУВАТИ, ПРО́БУВАТИ, СПИ́ТУВАТИ розм. рідко; ОБ'ЇЖДЖА́ТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ, ОБ'Ї́ЖДЖУВАТИ, ОБКА́ТУВАТИ (про транспортні засоби, роботу механізмів і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  9. пробувати — Про́бувати, -бую, -буєш що пробува́ти, -ва́ю, -ва́єш де Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пробувати — ПРО́БУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех., також у сполуч. із спол. чи. Випробовувати кого-, що-небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін. Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. пробувати — Пробува́ти, -ва́ю, -єш гл. Быть, находиться, пребывать, жить. Бо як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному пробувати. Мет. 349. --------------- Пробувати, -бую, -єш гл. Пробовать, испытывать. Не треба пробувати Бот. Гн. І. 83. Словник української мови Грінченка