1. Фразеологічний словник української мови

пробувати

про́бувати / попро́бувати кисли́ць від кого і без додатка. Зазнавати покарання, докорів, тиску і т. ін.; терпіти. Через неї (сестру) мені часто доводилось од матері пробувать кислиць: оце було зачеплю її або штовхну, .. то вона зараз біжить до матері жалітися, а мати мені зараз .. було добре намне чуба або наскубе вуха (І. Нечуй-Левицький).

про́бувати (своє́) перо́ в чому. Починати писати художні твори, замітки і т. ін. Не поодинокі в літературі випадки, коли поет звертається до прози чи пробує своє перо в якомусь іншому, новому для нього жанрі (З газети).

про́бувати (свої́) си́ли (рідше себе́) в чому. Починати займатися чимсь, перевіряти свої здібності, можливості, талант у чомусь. Зовсім самостійною моєю роботою, де я пробував свої сили як сценарист, режисер і актор одночасно, був фільм “За стіною” (А. Бучма); Наші молоді прозаїки пробують свої сили і в надзвичайно важливому жанрі — в літературі для дітей (Ю. Смолич); Під впливом свого приятеля Федькович і сам почав пробувати сили в літературі (Леся Українка); Крім поезій ліричних і гумористичних пробував себе (поет) й у драматичному роді (В. Самійленко).

спро́бувати / про́бувати ща́стя (уда́чі). Відважитися на щось, сподіваючись на успіх. Будь-що-будь! Хома вирішив спробувати щастя в сусідів (О. Гончар); Розсипалися (опришки) по селах добирати леґінів; знайшли душ із десять таких, що хотіли спробувати щастя (Г. Хоткевич); — Я просто пробував удачі, а всяка ж проба може не вдатись (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробувати — про́бувати дієслово недоконаного виду пробува́ти дієслово недоконаного виду перебувати Орфографічний словник української мови
  2. пробувати — Випроб|ов|увати, (сили) перевіряти, (перо) робити пробу чого; (їжу) куштувати, знімати пробу; (діяти) НАМАГАТИСЯ, силкуватися; (одяг) Р. приміряти. Словник синонімів Караванського
  3. пробувати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. пробувати — I пр`обувати-ую, -уєш, недок. 1》 перех., також у сполуч. зі спол. чи. Випробовувати кого-, що-небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін. Пробувати актора на головну роль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пробувати — ПРОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. пробу́в, була́, ло́; док. 1. Бути (у 3 знач.) де-небудь (звичайно тимчасово). Вроджений і охрещений у тім селі, пробував [Петро] досі на вихованню у Олени Василихи (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пробувати — пробува́ти 1. коштувати, пробувати (ст): Чи ти хоч коли пробува́в ту рибу, що так від неї носа відвертаєш. Та то ж найбільша смакота (Авторка) 2. проживати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пробувати — Купити не купити, а торгувати вільно. Торговання не мусить кінчатись продажею. Пробує в кума розума. Домитуесь подробиць. Вивідує. Хто не пробує чобіт, той у них не побіжить. Бо будуть або завеликі, або замалі. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. пробувати — ВИПРОБО́ВУВАТИ (перевіряти якість чого-небудь, придатність, готовність до використання), ВИПРО́БУВАТИ, ПРО́БУВАТИ, СПИ́ТУВАТИ розм. рідко; ОБ'ЇЖДЖА́ТИ, ОБ'ЇЗДИ́ТИ, ОБ'Ї́ЖДЖУВАТИ, ОБКА́ТУВАТИ (про транспортні засоби, роботу механізмів і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  9. пробувати — Про́бувати, -бую, -буєш що пробува́ти, -ва́ю, -ва́єш де Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. пробувати — ПРО́БУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех., також у сполуч. із спол. чи. Випробовувати кого-, що-небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін. Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. пробувати — Пробува́ти, -ва́ю, -єш гл. Быть, находиться, пребывать, жить. Бо як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному пробувати. Мет. 349. --------------- Пробувати, -бую, -єш гл. Пробовать, испытывать. Не треба пробувати Бот. Гн. І. 83. Словник української мови Грінченка