пробувати

ПРО́БУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перех., також у сполуч. із спол. чи. Випробовувати кого-, що-небудь на якість, придатність до чогось, перевіряти стан чогось і т. ін.

Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені (Коцюб., II, 1955, 74);

Гуляння розливалося, як повінь. Пристрасті поволі залишали свої береги. Хтось пробував голос (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 70);

Дядьки клепають, а батько вже пробують косу на густому дворовому спориші (М. Ол., Чуєш.., 1959, 80);

Пробувати актора на головну роль; *У порівн. Дівчата спросонку спершу перегукувались з кимось, немовби пробуючи голоси (Ле, Право.., 1957, 18);

// Мацаючи, щупаючи, перевіряти що-небудь, упевнюватися в чомусь.

Бабуся не пробувала мого лоба, а мацала долонею під самою сорочкою і взнавала, чи буває не впрів (Сміл., Сашко, 1957,48);

Наче сліпий, пробуючи дорогу, намацував він невидиму причину своєї бездіяльності (Рибак, Помилка.., 1956, 301);

— Обережно! — кидає раз у раз Оленчук,.. пробуючи палицею дно (Гончар, II, 1959, 416).

◊ Про́бувати на зуб (на зу́би) — а) те саме, що Про́бувати на зуба́х ( див. зуб).

Пробувати на зуб монету;

б) перевіряти що-небудь на міцність, твердість.

Став пробувати [заробітчанин] на зуб новопридбану косу (Гончар, Таврія, 1952, 78);

— Який гарний [біб], — вона брала його в жменю, пробувала на зуби, розгортала по всьому столі, милувалась і раділа (Чорн., Визволення, 1949, 50);

Про́бувати перо́ — робити перші літературні спроби.

Не поодинокі в літературі випадки, коли поет звертається до прози чи пробує своє перо в якомусь іншому, новому для нього жанрі (Літ. Укр., 27.XI 1970, 3);

Про́бувати [свої́] си́ли; Про́бувати себе — перевіряти свої можливості, здатність створити що-небудь.

Під впливом свого приятеля Федькович і сам почав пробувати сили в літературі (Л. Укр., VIII, 1965, 54);

Наші молоді прозаїки пробують свої сили і в надзвичайно важливому жанрі — в літературі для дітей (Смолич, Перша книга, 1951, 36);

Зовсім самостійною моєю роботою, де я пробував сили як сценарист, режисер і актор одночасно, був фільм «За стіною» (З глибин душі, 1959, 14);

Крім поезій ліричних і гумористичних, пробував себе й у драматичному роді (Сам., II, 1958, 389);

Про́бувати уда́чі (ща́стя) — намагатися що-небудь зробити, розраховуючи на успіх.

Я просто пробував удачі, а всяка ж проба може не вдатись (Л. Укр., III, 1952, 678);

— Візьми пляшку та біжи до корчми, може, шинкар дасть набір… — Навряд!.. — сказав Хома, але взяв шапку та пляшку і пішов пробувати щастя (Коцюб., І, 1955, 91);

Який-небудь аматор легкої наживи.. вночі підбирав верхнє волосся під крисаню, а спідсподу трохи стриг і в такім виді йшов пробувати щастя (Хотк., II, 1966, 186).

2. перех. Трохи з’їдати, випивати чого-небудь для проби, визначення смаку; куштувати.

Хведір одпива з півстакана чаю і долива ромом. Іван, помішуючи ложечкою, пробує (Мирний, V, 1955, 227);

Матушка тільки пробувала кожної страви і не їла (Н.-Лев., IV, 1956, 102);

Данька садовлять на покуті, на сіні, і він перший пробує кутю (Гончар, І, 1959, 7);

// Їсти або пити що-небудь.

Він любить чужі борщі пробувать (Укр.. присл.., 1955, 226);

По всій Англії ходив я, з Темзи пробував я воду (Тич., II, 1957, 170);

Вона вже пробувала з берези сік (Тют., Вир, 1964, 253).

◊ Про́бувати кисли́ці — діставати покарання.

Була вона [сестра] якась утла на здоров’я і.. через неї мені часто доводилось од матері пробувать кислиць (Н.-Лев., VI, 1966, 92);

Про́бувати на язи́к — визначати на смак; куштувати.

Баварські куркулі розтирали в шкарубких долонях окривавлену українську землю, нюхали, пробували на язик і оглядалися в здивуванні на безкраї далі..: ось вона, краща з кращих! (Довж., І, 1958, 133).

3. неперех., перев. з інфін. Намагатися, силкуватися що-небудь зробити.

Славко не здав ані одного іспиту. Не пробував навіть здавати (Март., Тв., 1954, 236);

Він навіть пробував щось говорити хриплим та здушеним голосом, але за кожним разом змовкав (Коцюб., II, 1955, 179);

Упав на землю смертельно поранений Шабанов, пробує встати (Довж., І, 1958, 122);

До такого [потоку] й не підступиш близько, та ніхто й не пробує (Хотк., II, 1966, 301).

4. перех., рідко. Міряти, приміряти що-небудь.

— Що, люба? — спитав молодий чоловік, озираючися від дзеркала, перед котрим почав був пробувати новий, блискучий циліндр (Фр., II, 1950, 71).

ПРОБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБУ́ТИ, у́ду, у́деш; мин. ч. пробу́в, була́, ло́; док.

1. Бути (у 3 знач.) де-небудь (звичайно тимчасово).

Вроджений і охрещений у тім селі, пробував [Петро] досі на вихованню у Олени Василихи (Фр., IV, 1950, 30);

— Ну, якби мені знаття, де ти пробуваєш, то б хоч не так журився (Мик., II, 1957, 256);

Зрання поїхав він до млина з кукурудзою і пробув там цілий день (Коцюб., І, 1955, 211);

Жайсак весь ранок пробув при отарі і тепер повертався пішки гірською стежкою (Тулуб, В степу.., 1964, 148);

// тільки недок. Бувати де-небудь час від часу.

Одна половина [будиночка] тепер стояла порожня; тілько раз або два рази до року в ній пробував хто-небудь (Фр., VII, 1951, 35);

Вона.. часто пробуває в костьолі (Коцюб., II, 1955, 265);

// у сполуч. із част. н е. Не мислити, не уявляти свого життя без кого-, чого-небудь.

— Галю, зірочко моя!.. Не можна мені без тебе пробути… Усе тобі розкажу, як я страждаю без тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 332);

// тільки недок, Те саме, що жи́ти 2.

Десь, колись, в якійсь країні Пробував поет нещасний, Тільки й мав талан до віршів Не позичений, а власний (Л. Укр., І, 1951, 363);

Чорна хатка невеличка, Хто в їй пробува? Там старая чарівниця Нишком прожива (Кост., І, 1967, 63);

// тільки док. Проводити життя у певний спосіб, у певних умовах якийсь час.

Не вродив мак — пробудемо й так (Укр.. присл.., 1955, 105);

Невимовно тяжким було Тарасове життя в далекій неволі. Пробув він у тій неволі 10 років і 4 місяці (Мирний, V, 1955, 313);

Два роки вона пробула без мужа з малою дитиною на руках (Чорн., Визвол. земля, 1959, 7).

2. Існувати в якийсь спосіб.

Співець тоді вже не в хатині і навіть вже не в домовині, а в Вічній Славі пробував (Л. Укр., І, 1951, 280);

// тільки док. Перебувати в якому-небудь стані, бути в певному становищі якийсь час.

Спіткнувшись на першому [уроці], останні Василь пробув наче в чаду якому (Мирний, IV, 1955, 112);

Так в слідстві близько року я пробув (Фр., XIII, 1954, 74);

Незабаром мені мають робити гіпсовий бандаж і маю в ньому пробути місяць (Л. Укр., V, 1956, 34).

3. Служити ким-небудь.

Прибуваючи послушником у грецьких монастирях, він добре знав, що ховається в тих пічурках (Н.-Лев., III, 1956, 370);

// Залишатися, продовжувати бути ким-небудь.

Дядько Тимоха пробував собі молодиком. Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися (Гр., І, 1963, 287);

// тільки док. Бути на якій-небудь посаді, членом якоїсь організації і т. ін. якийсь час.

Він у цій парафії довго не пробуде (Мак., Вибр., 1956, 331);

Не знаю, чи довго б мені довелося пробути паспортистом, кали б антреприза російського драматичного театру в Києві не запропонувала мені вступити до російської трупи (Минуле укр. театру, 1953, 171).

4. також безос. Триматися, зберігатися, не змінюватися якийсь час.

В Лимані вода звичайно бува градусів 18 або 19, якщо пробуде так до 20, то, може, й Пуцикові можна буде скупатись (Л. Укр., V, 1956, 16).