пробі

ПРО́БІ, виг.

1. Уживається як волання про допомогу, порятунок; ґвалт.

“О Боже! Хилиться! Рятуйте! Пробі!” На крик страшний збігаються туркені (П. Куліш);

Зовсім несподівано наткнувся [Андрій] на альтанку, звідки – пробі! – до нього вискочив здоровенний пес (Д. Бедзик);

// Уживається для вираження незгоди.

[Другий лицар (підходить до Анни і вклоняється, запрошуючи до танцю):] Тепер моя черга. [Анна (складає долоні):] Синьйоре, пробі (Леся Українка);

// ірон. Уживається для вираження великого бажання.

Женитися пробі, а хліба врізать не вміє (Номис);

// Уживається для вираження переляку, здивування, розпачу і т. ін.

– Не вільно виходити! – крикнув до нього один з гвардійців. – О пробі, а що ж там таке? – зітхнув ще більше переляканий Калинович (І. Франко);

– Але пробі – в мене ж сівба зернових! – весь наллявся кров'ю, взявся багрянцем, як і його борода, Казанок (Є. Кротевич);

Леся Чуйгукова, дружина адвоката Чуйгука, того дня розгубилася до тої міри, що не могла впорядкувати звичайних фактів з свого життя. Пробі, як це сталося, як воно дійшло до того, що та дівчина стала постійним недільним гостем в її домі? (Ірина Вільде).

2. у знач. присл. Неодмінно, достоту.

Пробі оддайте нашому князю куницю, вашу красну дівицю (Т. Шевченко);

Вона й не думала купати Миколки, та той, побачивши, що сестру купають, пробі намігся! (Панас Мирний).

3. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження непевності в чому-небудь; мабуть, певно.

І коваль, Зіньчин батько, пробі, запишеться (А. Головко);

// Уживається у знач. близькому до буцім, неначе.

Горпина хвилювалася. Федорка не втерпіла й засміялася голосно. – Чого ти? Збрехнула Федорка: пробі, чудне згадала щось (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пробі

Значення в інших словниках