пробі

МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм., ВІ́ДАЙ розм., АЧЕ́Й розм., МА́БУ́ТИ заст., МА́БІ́ТЬ діал., МАЙ діал., БЕ́ЗМАЛЬ діал.; НАДІ́СЬ (НАДІ́ЙСЬ) розм. (з відтінком вірогідності); МО́ЖЕ, МОЖЛИ́ВО, МО' діал., ПРАВДОПОДІ́БНО діал. (уживається для вираження припущення). Над самою річкою стояло здорове шатро, мабуть, якогось багатого цигана (І. Нечуй-Левицький); Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря" (Т. Шевченко); Ви, певно, гніваєтесь на мене, що так давно вже писали (М. Коцюбинський); — За участь в такій експедиції вас, напевно, чекає нагорода (З. Тулуб); — Зле, пане, робите: у бабів є гроші! Ще, допевне, з тих, що собі наскладали крадьки (Лесь Мартович); Попався під ноги якийсь плай. Був, очевидно, якийсь давній, закинений, бо часто зовсім зникав з-під ніг (Г. Хоткевич); Щось, видно, хороше твердив Шестірний (Панас Мирний); Отямилась (Зінька) тільки на городі в дядька Гордія — видко, впала через тин, як бігла (А. Головко); Розмова Полі почала доходити ще глухіше — очевидячки, жінка перейшла до трюму (Ю. Яновський); І коваль, Зінчин батько, пробі, запишеться (А. Головко); — Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! — Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (С. Руданський); Ледве чутно скрипнули двері, — відай, хтось вийшов з хати (І. Франко); Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей (О. Підсуха); Вдарив і грім похоронний... Нічого, мабути ждать: Треба людині сторонній Шану останню віддать (П. Грабовський); Говорив (Іван) тоді за призви, що його, май, в москалі візмуть... (Леся Українка); Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка); — Йди сам додому цею стежкою, а я піду іншою, бо вже наші стежки, надісь, розійшлись навіки (І. Нечуй-Левицький); Може, ставши льотчиком відомим, Пронесеш ти славу на крилі, А можливо, будеш агрономом Не в надхмар'ї, просто на землі (П. Дорошко); (Левко:) А чого ж це, молодиця, плачете? Мо', горе яке, мо', біда яка настала? (С. Васильченко); Ключ від мого покою забирав з собою, бо, правдоподібно, забавлюсь довше (О. Кобилянська).

ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм., НЕВІДМІ́ННО рідше, НЕБЕЗПРЕМІ́ННО заст., БЕЗПРЕМІ́ННО заст. Я обіцяв вам, о братове, ..що прийде час обов'язково — й я напишу про вас усіх (В. Сосюра); Він, Голубцов, неодмінно повернеться на Покуття, він принесе людям добру звістку про визволення (В. Вільний); Сьогодні вони конче повинні були прибути на Січ (З. Тулуб); — ..Процес машинізації людини іде неухильно, і ніхто його не стримає. І наше завдання тільки прискорювати його (М. Хвильовий); В лісі горлиці туркочуть, Іволги свистять в гаю. Ніби кожна пташка хоче Проспівать доконче Кращу співанку свою (С. Воскрекасенко); Ним володіла одна думка. Здійснити її він мусив будь-що-будь (О. Ільченко); Танки в ліс не пройдуть, втрати в живій силі будуть незначні, плацдарм буде втримано напевно (О. Гончар); — Пам'ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Довженко); Коли люди косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти (Ганна Барвінок); Вона й не думала купати Миколки, та той, побачивши, що сестру купають, пробі намігся! (Панас Мирний); — То хіба то так важко паном зробитись? Треба тільки таку книжку вивчити.. Невідмінно вчитимусь (М. Коцюбинський); — А чого ж боятися, мамо? — дивуюсь. — Час тепер такий. Донесуть же, небезпремінно донесуть (Ю. Збанацький); Кінь був не простий, а богатирський. А такий кінь зроду не вдержиться у простого чоловіка, ..безпремінно втече і знайде собі хазяїна-богатиря (збірник "Легенди та перекази").

РЯТУ́ЙТЕ виг. (волання про допомогу, порятунок), ҐВАЛТ, ПРО́БІ, КАРАУ́Л. "Ґвалт! рятуйте! Хто в Бога вірує!" — кричить Надворі голос, що є сили (Т. Шевченко); (Анна:) Розбій! Розбій! Рятуйте! пробі! люди! (На крик її збігаються люди, вона падає) (Леся Українка); В шибку брязкнув дід Кузьма: — Караул! Труби нема! (С. Олійник).