прогулянка

ПРОГУ́ЛЯНКА, и, ж.

1. Ходіння або катання для відпочинку, розваги.

Ядзі лишились тихі прогулянки з матір'ю на свіжому сільському повітрі (Н. Кобринська);

Після пам'ятної бурі Ольга сьогодні вперше виїхала на прогулянку (Я. Галан);

// Прохідка, гуляння (звичайно тварин).

– Гляньте, ось ведуть нашого “Чарлі” на прогулянку, – вказала Софія Карлівна вниз, де в цей час саме проходив молодий слуга з прирученим леопардом (О. Гончар);

Починаючи з п'ятого-шостого дня після опоросу, свиноматку випускають на прогулянку, спочатку без поросят, а потім і з ними (з наук. літ.);

// Прохідка ув'язнених у тюремному дворі.

Сьогодні на прогулянці він образив начальника, якого ненавиділа вся тюрма, і тепер мусив іти до карцера (С. Васильченко);

– 215-ту [тюремну камеру] порозсаджувати поміж інші, а всім, що співали, забрати щоденну прогулянку (П. Козланюк).

2. Легка, приємна подорож, мандрівка і т. ін., що не завдає труднощів.

Експедиція в степ обернулась на найвеселішу прогулянку! (О. Гончар);

Короткочасні туристські прогулянки, а також більш тривалі походи благотворно впливають на нервову систему людини (з наук.-попул. літ.);

// ірон.

– Ось тебе .. Красуля посилає сьогодні із скрепером на другий об'єкт, аж у Тарасівку... – Ну й що? – .. А опісля виявиться, що твій скрепер шестикубовий якраз потрібен нам тут... І ти повертаєшся. Прогулянка на півста кілометрів у будній день (О. Гончар).