прогулянка

ПРОГУ́ЛЯНКА, и, ж.

1. Ходіння або катання для відпочинку, розваги.

Ядзі лишились тихі прогулянки з матір’ю на свіжому сільському повітрі (Кобр., Вибр., 1954, 106);

Після пам’ятної бурі Ольга сьогодні вперше виїхала на прогулянку (Галан, Гори.., 1956, 75);

// Прохідка, гуляння (звичайно тварин).

— Гляньте, ось ведуть нашого «Чарлі» на прогулянку, — вказала Софія Карлівна вниз, де в цей час саме проходив молодий слуга з прирученим леопардом (Гончар, Таврія, 1952, 134);

Починаючи з п’ятого-шостого дня після опоросу, свиноматку випускають на прогулянку, спочатку без поросят, а потім і з ними (Колг. Укр., 1, 1957, 23);

// Прохідка ув’язнених у тюремному дворі.

Сьогодні на прогулянці він образив начальника, якого ненавиділа вся тюрма, і тепер мусив іти до карцера (Вас., І, 1959, 71);

— 215-ту [тюремну камеру] порозсаджувати поміж інші, а всім, що співали, забрати щоденну прогулянку (Козл., Сонце.., 1957, 149).

2. Легка, приємна подорож, мандрівка і т. ін., що не завдає труднощів.

Експедиція в степ обернулась на найвеселішу прогулянку! (Гончар, Тронка, 1963, 26);

Короткочасні туристські прогулянки, а також більш тривалі походи благотворно впливають на нервову систему людини (Наука.., 8, 1960, 41);

// ірон.

— Ось тебе, брата мого по труду, виконроб товариш Красуля посилає сьогодні із скрепером на другий об’єкт, аж у Тарасівку… — Ну й що? — ..А опісля виявиться, що твій скрепер шестикубовий якраз потрібен нам тут… І ти повертаєшся. Прогулянка на півста кілометрів у будній день (Гончар, Тронка, 1963, 256).