проза
ПРО́ЗА, и, ж.
1. Мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване.
Перші спроби писати – віршем і прозою відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії (М. Коцюбинський);
Вони зійшлися: тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь Ховають більше схожих рис (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Художня словесна творчість має дві основні форми організації мови – вірші і прозу (з наук. літ.).
2. Літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мовою; протилежне поезія.
“Зоря” має чимало моїх віршів і дещо з прози, але нічого не друкує, хоч і назад не завертає (Леся Українка);
Уже перша збірка “Лірики” .. принесла йому і славу, й гроші. Але не цурався [Павло] і прози. Щороку – та й повість чи навіть роман із сільського життя (А. Головко).
3. часто у сполуч. зі сл. життя, життєвий, перен. Одноманітність, буденність; повсякденність.
Прошумів з'їзд і свята – і ми лишилися при прозі. А проза дуже нудна і чорна (М. Коцюбинський);
Жінки якось краще вміють консервувати поезію свого почуття серед життьової прози, ніж чоловіки (Леся Українка);
Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс, І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на просо (В. Симоненко);
З п'єсами Карпенка-Карого на сцену українського реалістичного театру прийшла проза життя (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- проза — про́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- проза — (від лат. prosa (oratio) проста мова) невіршована мова, що дистанціювалася від віршової як непоетична, а від прагматичної, розмовної — як художня. Словник стилістичних термінів
- проза — Не поезія; (життя) П. сірість, одноманітність, рутинність, мн. будні. Словник синонімів Караванського
- проза — -и, ж. 1》 Мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване. 2》 Літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мовою; прот. поезія. 3》 часто у сполуч. зі сл. життя, життєвий, перен. Одноманітність, буденність; повсякденність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проза — про́за [від лат. prosa (oratio) – проста (мова)] 1. Невіршована мова; літературний жанр. 2. Художній твір, написаний розмовною мовою. 3. Переносно – буденність. Словник іншомовних слів Мельничука
- проза — Літературні твори, написані, на противагу поезії, неорганізованою ритмічно мовою; у мові прозового твору часті переходи від одного порядку слів, типу фрази до ін., відсутня ритмізація, поділ на віршові рядки; різновиди п.: роман, повість, оповідання, новела та ін. Універсальний словник-енциклопедія
- проза — БУДЕ́ННІСТЬ (усе звичайне, повсякденне, нічим не привабливе, нецікаве; життєва одноманітність), БУДЕ́НЩИНА підсил., ЩОДЕ́НЩИНА розм. рідше, ПРО́ЗА (часто із сл. життєва, життя), ПРОЗАЇ́ЧНІСТЬ, ПРОЗАЇ́ЗМ рідше; БУ́ДНІ мн. Словник синонімів української мови
- проза — Про́за, -зи, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проза — ПРО́ЗА, и, ж. 1. Мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване. Перші спроби писати — віршем і прозою відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- проза — Про́за, -зи ж. Проза. Прозою мальовничою нам їх (думки) переказано. К. (О. 1861. II. 231). Не так то вони (вірші) голосні і часом наче в прозу впадають. К. (Хата, 3). Словник української мови Грінченка