проза

Значення в інших словниках

1. проза — про́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. проза — Не поезія; (життя) П. сірість, одноманітність, рутинність, мн. будні. Словник синонімів Караванського
3. проза — -и, ж. 1》 Мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване. 2》 Літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мовою; прот. поезія. 3》 часто у сполуч. зі сл. життя, життєвий, перен. Одноманітність, буденність; повсякденність. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проза — ПРО́ЗА, и, ж. 1. Мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване. Перші спроби писати – віршем і прозою відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії (М. Словник української мови у 20 томах
5. проза — про́за [від лат. prosa (oratio) – проста (мова)] 1. Невіршована мова; літературний жанр. 2. Художній твір, написаний розмовною мовою. 3. Переносно – буденність. Словник іншомовних слів Мельничука
6. проза — Літературні твори, написані, на противагу поезії, неорганізованою ритмічно мовою; у мові прозового твору часті переходи від одного порядку слів, типу фрази до ін., відсутня ритмізація, поділ на віршові рядки; різновиди п.: роман, повість, оповідання, новела та ін. Універсальний словник-енциклопедія
7. проза — БУДЕ́ННІСТЬ (усе звичайне, повсякденне, нічим не привабливе, нецікаве; життєва одноманітність), БУДЕ́НЩИНА підсил., ЩОДЕ́НЩИНА розм. рідше, ПРО́ЗА (часто із сл. життєва, життя), ПРОЗАЇ́ЧНІСТЬ, ПРОЗАЇ́ЗМ рідше; БУ́ДНІ мн. Словник синонімів української мови
8. проза — Про́за, -зи, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. проза — ПРО́ЗА, и, ж. 1. Мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване. Перші спроби писати — віршем і прозою відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
10. проза — Про́за, -зи ж. Проза. Прозою мальовничою нам їх (думки) переказано. К. (О. 1861. II. 231). Не так то вони (вірші) голосні і часом наче в прозу впадають. К. (Хата, 3). Словник української мови Грінченка