1. Словник української мови у 20 томах

прокочувати

ПРОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.

1. що. Переміщати, пересувати що-небудь, котячи.

2. що. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.);

// перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.).

Грають сурми, Барабан бідовий Лунко прокочує Дріб з далини (Л. Первомайський).

3. перен. Поширюватися в просторі (перев. про звуки).

* Образно. Тут [у Білорусі] мене друзі сердечні чекали, Низько вклонюся їм щирим поклоном, В'ється безсмертна дорога Купали, Коласа голос прокочує дзвоном (А. Малишко).

4. що і без прям. дод., розм., рідко. Те саме, що прока́тувати¹.

Мали [возниці] думку прокотити заїжджого барина [пана] на славу, та староста охолоджував (Панас Мирний);

– Сідай, стара, прокочу. Хоч, казати правду, тобі там і робити нічого – ще сніг лежить у полі (з наук. літ.).

5. розм. Те саме, що проїжджа́ти¹ 1.

– Ага! Прокотив святий Ілля від верху аж до дна! Ага! – промовляв він (Панас Мирний);

З веселою піснею .. австріяки прокотили крізь село з краю в край (Ю. Смолич);

Карета прокотила через густу алею (Н. Рибак).

◇ (1) Прокоти́ти на ворони́х кого – не проголосувати за кого-небудь, не обрати його на виборах.

Люди почали говорити про те, щоб на наступних зборах прокотити Гризоту на вороних, а замість нього поставити мого тата (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокочувати — проко́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокочувати — -ую, -уєш, недок., прокотити, -очу, -отиш, док. 1》 перех.Переміщати, пересувати що-небудь, котячи. 2》 перех. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.). || перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.). 3》 неперех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокочувати — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
  4. прокочувати — ПРОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Переміщати, пересувати що-небудь, котячи. 2. перех. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.); // перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  5. прокочувати — Проко́чувати, -чую, -єш сов. в. прокотити, -кочу, -тиш, гл. Прокатывать, прокатить. Словник української мови Грінченка