1. Словник української мови Грінченка

прокочувати

Проко́чувати, -чую, -єш

сов. в. прокотити, -кочу, -тиш, гл. Прокатывать, прокатить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокочувати — проко́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокочувати — -ую, -уєш, недок., прокотити, -очу, -отиш, док. 1》 перех.Переміщати, пересувати що-небудь, котячи. 2》 перех. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.). || перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.). 3》 неперех., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прокочувати — ПРОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Переміщати, пересувати що-небудь, котячи. 2. що. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.); // перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  4. прокочувати — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
  5. прокочувати — ПРОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Переміщати, пересувати що-небудь, котячи. 2. перех. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.); // перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.). Словник української мови в 11 томах