1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прокочувати

проко́чувати

-ую, -уєш, недок., прокотити, -очу, -отиш, док.

1》 перех.Переміщати, пересувати що-небудь, котячи.

2》 перех. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.).

|| перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.).

3》 неперех., перен. Поширюватись у просторі (перев. про звуки).

4》 перех. і без додатка, розм. Те саме, що прокатувати I.

5》 неперех., розм. Те саме, що проїжджати I 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прокочувати — проко́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прокочувати — ПРОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Переміщати, пересувати що-небудь, котячи. 2. що. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.); // перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  3. прокочувати — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
  4. прокочувати — ПРОКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Переміщати, пересувати що-небудь, котячи. 2. перех. Рухати своєю силою (про течію, вітер і т. ін.); // перен. Поширювати в просторі (звуки, шуми і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  5. прокочувати — Проко́чувати, -чую, -єш сов. в. прокотити, -кочу, -тиш, гл. Прокатывать, прокатить. Словник української мови Грінченка