1. Словник української мови у 20 томах

пролетар

ПРОЛЕТА́Р, я́, ч.

1. У Стародавньому Римі – громадянин, який не мав майнового цензу.

2. Найманий робітник, позбавлений власності на засоби виробництва;

// у знач. збірн. Те саме, що пролетаріа́т.

3. заст. Людина, яка не має власності.

Скрізь гаряче пропагандував [пропагував Василь] за те, щоб, залишивши мрії про панські гостинні, де вчителю коли й одводилось, то дуже непочесне місце, – організувати своє життя сільського інтелігента-пролетаря (С. Васильченко);

Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі – коновкарі, дьогтярі, решетарі (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пролетар — пролета́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пролетар — див. бідний Словник синонімів Вусика
  3. пролетар — -я, ч. 1》 У Стародавньому Римі – громадянин, який не мав майнового цензу. 2》 Найманий робітник. 3》 заст. Людина, що не має власності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пролетар — Злидар, див. бідняк, обірванець Словник чужослів Павло Штепа
  5. пролетар — пролета́р (від лат. proletarius – незаможний громадянин) у капіталістичному суспільстві позбавлений засобів виробництва найманий робітник. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пролетар — РОБІТНИ́К (той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві), РОБОТЯ́ГА розм., РОБ заст.; ЗАВОДЧА́НИН розм. (той, хто працює на заводі); ФАБРИ́ЧНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. пролетар — Пролета́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -та́рю! -тарі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пролетар — ПРОЛЕТА́Р, я́, ч. 1. У Стародавньому Римі — громадянин, який не мав майнового цензу. 2. У капіталістичному суспільстві — найманий робітник, позбавлений власності на засоби виробництва. .. Словник української мови в 11 томах