пролетар

РОБІТНИ́К (той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві), РОБОТЯ́ГА розм., РОБ заст.; ЗАВОДЧА́НИН розм. (той, хто працює на заводі); ФАБРИ́ЧНИЙ розм. (той, хто працює на фабриці); ПРОЛЕТА́Р (той, хто позбавлений власності на засоби виробництва). Робітник біля верстата заплющив очі, зосереджений (О. Довженко); Як і личить роботязі, рукавиці взяв і скельця. Хліб, рюкзак, вода в баклазі... Тисне дуже на весельця (М. Рудь); — Поглянь-бо, серце, що тамечки роби мої роблять (Словник Б. Грінченка); Всіх заводчан із полку ополчення на чолі з Марком Івановичем відкликали на завод (Я. Баш); Фабричні та вантажники з пристані подейкували, що сходка матиме для заробітчан неабияке значення (О. Гончар); Два вчителі — поповичі, два законовчителі — попи, вчительша — попівна. Між ними я — селюк, пролетар (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пролетар — пролета́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пролетар — див. бідний Словник синонімів Вусика
  3. пролетар — -я, ч. 1》 У Стародавньому Римі – громадянин, який не мав майнового цензу. 2》 Найманий робітник. 3》 заст. Людина, що не має власності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пролетар — Злидар, див. бідняк, обірванець Словник чужослів Павло Штепа
  5. пролетар — ПРОЛЕТА́Р, я́, ч. 1. У Стародавньому Римі – громадянин, який не мав майнового цензу. 2. Найманий робітник, позбавлений власності на засоби виробництва; // у знач. збірн. Те саме, що пролетаріа́т. 3. заст. Людина, яка не має власності. Словник української мови у 20 томах
  6. пролетар — пролета́р (від лат. proletarius – незаможний громадянин) у капіталістичному суспільстві позбавлений засобів виробництва найманий робітник. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. пролетар — Пролета́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -та́рю! -тарі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пролетар — ПРОЛЕТА́Р, я́, ч. 1. У Стародавньому Римі — громадянин, який не мав майнового цензу. 2. У капіталістичному суспільстві — найманий робітник, позбавлений власності на засоби виробництва. .. Словник української мови в 11 томах