пролетар

ПРОЛЕТА́Р, я́, ч.

1. У Стародавньому Римі — громадянин, який не мав майнового цензу.

2. У капіталістичному суспільстві — найманий робітник, позбавлений власності на засоби виробництва.

..буржуазія не тільки викувала зброю, яка несе їй смерть; вона породила і людей, які спрямовують проти неї цю зброю, — сучасних робітників, пролетарів (Комун. маніф., 1947, 20);

Великий російський письменник [О. М. Горький] у своїх художніх творах вперше і найбільш повно дав позитивний конкретний образ пролетаря — вершителя долі історії (Іст. УРСР, І, 1953, 716);

// у знач. збірн. Те саме, що пролетаріа́т.

Заспівуйте пісню гучніш, Щоб вільно в просторах лунала — Про те, як у буряні дні Повстав пролетар «Арсеналу» (Укр.. думи.., 1955, 385);

Не міщанка заойкала — пролетар тужить — вмер Ленін (Ус., І сьогодні.., 1957, 29).

Пролетарі́ всіх краї́н, єдна́йтеся! — уживається як девіз міжнародного робітничого руху.

Посилає Ленін птицю. «Перелети всі моря і всі окіяни [океани], одвідай усі тюрми й катівні, скажи: «Сміливіше, браття, свобода близько! Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» (Ю. Янов., І, 1954, 7).

3. заст. Людина, що не має власності.

Скрізь гаряче пропагандував [пропагував Василь] за те, щоб, залишивши мрії про панські гостинні, де вчителю коли й одводилось, то дуже непочесне місце, — організувати своє життя сільського інтелігента-пролетаря (Вас., IV, 1960, 35);

Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — коновкарі, дьогтярі, решетарі (Козл., Сонце.., 1957, 7).