промчати

ПРОМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Переміститися в просторі з великою швидкістю.

Раптом зашуміло гілля по верховітті, а потім і по низу промчав вітер, і не помічена до того хмара оповила все небо (Л. Смілянський);

Узгір'ям промчав легіт, напнув зелені вітрила смерек (М. Олійник);

Кулі вдарили по кущах терну в сусідньому чагарнику, вихором промчали по столоченій кукурудзі й зникли за пагорбком (Л. Дмитерко);

// Швидко пролетіти (про птахів і літальні апарати).

Чирки живою хмаркою промчали (М. Рильський);

Літак промчав над пароплавом, пролетів ще з милю і повернув назад (М. Трублаїні);

З незвичайною швидкістю промчали реактивні винищувачі (з газ.);

Космоліт пірнув униз, плавно промчав над низькими розтрісканими скелями, над гіганськими кратерами (О. Бердник);

// Швидко проїхати (про транспортні засоби).

Санки промчали через один поріг, другий, пролетіли кудись вниз у прірву (І. Сенченко);

Машина промчала краєм лісу і повернула праворуч (Я. Гримайло);

З свистом і сичанням промчав паровоз, застукотіли колеса вагонів (П. Дорошко);

// Швидко проїхати (про людей, що користуються транспортними засобами або їздять верхи на конях).

На третій день він покинув свій кабінет, під особистою охороною із трьох чоловік промчав на автомашині до свого особняка (Д. Бедзик);

На вороному коні промчав Яків Македон (А. Шиян);

Люди перестають любити спокій, вони хочуть будь-що полоскотати нерви – промчати з шаленою швидкістю, заглянути в прірву чи бодай співпережити щось подібне з героями фільмів (Ю. Мушкетик);

// Швидко пробігти.

Божевільна з жаху череда ринула повз утікачів і промчала, як лавина (З. Тулуб);

Хлопець з раннього рання підлогу миє в довжелезному коридорі, де, скільки не пильнуй, однаково буде сміття й піску, як тільки промчить орда правопорушницька (О. Гончар);

// Швидко пропливти.

Невеличкий військовий корабель промчав швидко, залишаючи за собою розбурханий спінений слід (М. Трублаїні);

Плесом промчала курочка (Олесь Досвітній);

// Швидко, бурхливо протекти.

Гірська країна стає руйновищем там, де промчали каламутні потоки, скинуті череватими хмарами (П. Загребельний).

2. тільки 3 ос., перен. Швидко, непомітно минути (про час).

Швидко промчала зима (П. Дорошко);

Хоч і в великих бурях, а промчали чотирнадцять років (А. Хижняк);

Скільки тих вихорів і вихорців промчало по рідній землі в останні десятиліття! Скільки вигублено посадів, сіл (Ю. Мушкетик).

3. кого, що. Дуже швидко провезти, пронести, перемістити кого-, що-небудь.

Крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій (М. Зеров).

4. кого, що і без прям. дод. Мчати (у 1 знач.) якусь відстань.

– Непорядки на дорозі, – почав сердитись Василь. Промчавши кілька десятків метрів, раптово загальмував (М. Томчаній);

Павло в одну мить промчав ту відстань, по якій колись ішов нарочито повільно (В. Кучер).

5. що і без прям. дод., перен. Миттєво постати, спливти в уяві, думках і т. ін.

Оксані Чайка не повідав ці думки, що вихором промчали в його мізку (Д. Бузько);

І вже ніколи не промчать .. феєрверки гіперболізму крізь темряву буденщини, і не спалахне огнецвіт моєї фантазії (М. Хвильовий).