пронизувати

ПРОНИ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОНИЗА́ТИ, ижу́, и́жеш, док., кого, що.

1. Робити в чому-небудь отвір, крізну рану (гострим предметом, кулею і т. ін.).

Щось гостре, гаряче пронизує його тіло (М. Коцюбинський);

Станіслав Жолкевський .. два рази пронизав тіло, що здригалося в істериці, своєю гострою карабелею (Іван Ле);

Я взяв ініціативу до своїх рук. Нав'язавши брудну ганчірку на палицю, я виставив її в ляду. Кілька куль пронизало її одразу (Ю. Яновський);

// перен. Швидким рухом розріза́ти, розділяти, розсікати (повітря, воду і т. ін.).

Човни .. пронизували гострими носами хвилі, бризками обдавали завзятих гребців (Іван Ле);

Літак пронизав пухову хмаринку і полинув над голубими неоглядними просторами землі (І. Волошин);

// тільки 3 ос. Миттю протікати по чому-небудь (про електричний струм, магнітний потік і т. ін.).

При всякій зміні магнітного потоку, що пронизує контур замкненого провідника, в останньому виникає електричний струм (з навч. літ.);

Пробігає блискавиця через наше тіло; незчуєшся, звідки світне, прониже і, не знать куди, зникне (Панас Мирний);

// чим і без дод. Перетинати що-небудь навпіл.

Швидко пронизавши накреслену фігуру прямою лінією, блискавично вдарив [Савка] по карті кулаком (О. Довженко);

* Образно. Ручай, що вискочив з переліска, пронизав очеретища та кучу і перетнув те селище навпіл (Іван Ле);

// чим і без дод., перен. Проникати, проходити крізь що-небудь (про світлові промені).

Місячне світло пронизувало ніжно-синяві нічні мряки, розсвічувало далечину (О. Кобилянська);

Сонце, буйне весіннє сонце, вступило вже в полуденні краї і гарячим промінням пронизувало повітря (Г. Коцюба);

Блакитне проміння прожектора знову пронизало нічний морок (О. Донченко);

* У порівн. Рибалки вечеряли коло багаття. На фоні чорної ночі всі вони так біліли проти вогню, ніби вогонь пронизував їх наскрізь, ніби вони були вилиті з білого прозорого скла (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. * У порівн. Кажуть у мене талант .. Іскрою пронизало мене таємне слово, аж серце забилося (С. Васильченко).

2. тільки 3 ос. Проростати на певну глибину крізь що-небудь (про коріння).

На барханах добре ростуть саксаул, тамарикс і деякі трави. Своїм довгим корінням одні рослини пронизують бархан, інші утворюють густу сітку на його поверхні (з навч. літ.);

Плав укривають численні квітучі рослини, які здебільшого ростуть на його краях; своєю сильною і дуже густою кореневою системою вони пронизують пласт і ще більше скріплюють його складові частини (з наук. літ.).

3. також без дод., перен. Проникаючи крізь одяг, проймаючи наскрізь, викликати неприємні фізичні відчуття (про вітер, холод і т. ін.).

Осінь уже глибока стояла, вітер холодний віє, так наскрізь і пронизує (Панас Мирний);

Коли хто-небудь відчиняв двері, холодний протяг пронизував усіх (О. Бойченко);

Ранішній, гострий, як звичайно буває на сході сонця, холодок пронизав мене (Ірина Вільде);

// безос.

– Ти зігрієшся. Тримайся! – Я тримаюсь, Тамарочко. Тільки всю мене пронизує холодом (А. Хижняк);

Двері рипнули – і Марію пронизало холодом (Ю. Смолич);

// Раптово охоплювати тіло або його частину (про біль).

Лізти було нелегко: час від часу гострий біль пронизував недавно заліковані легені (Я. Галан);

Не встиг старшина проскакати десятка метрів, як земля вибухнула під ним. Гострий біль пронизав зігнуті в стременах ноги до самих колін (О. Гончар);

// безос.

Легенько торкнула кілька клавішів і тільки хотіла [Леся] зіграти, як шпигонуло в ліву долоню, пронизало все тіло (М. Олійник);

// Раптово впливати на людину, її свідомість (про психічні відчуття).

То плач проймав його, то жаль пронизував наскрізь (Панас Мирний);

Страх пронизав його наскрізь (Ю. Мушкетик);

Відчуття небезпеки пронизало свідомість дівчини (О. Донченко);

* Образно. І Заздрість ущипливо пронизує груди [Карпа]; кривить товсті його губи злою посмішкою (В. Винниченко);

// Раптово проноситися в свідомості (про думку, здогад і т. ін.).

– І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі – Ми, днів нових бійці і теслярі, Каменярі грядущої комуни (М. Рильський);

Несподіваний здогад пронизав його;

І нараз свідомість пронизала думка: але ж бо я вмираю... (Г. Хоткевич).

4. чим і без дод., перен. Пильно, прискіпливо, допитливо вдивлятися в кого-, що-небудь з метою оцінки, осуду і т. ін.

Дітвора юрила, чіплялася на бричку, пронизувала оченятами покупки, вгадуючи, що там є й на їхню долю (Дніпрова Чайка);

Людомир продовжує мовчати, потемнілим від гніву оком пронизує свого мучителя (А. Хижняк);

Як пронизав його вперше допитливим поглядом старий Варчук, кладучи ціну новому пастушкові, так і почали його .. стерегти чужі очі, мов пси (М. Стельмах);

Пронизала [Галина] сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (М. Чабанівський).

5. чим, перен. Різко, гучно наповнювати звуками повітря, простір і т. ін.

В хаті аж гуло од гаму, од клекоту. Усі випили добре, усі говорили голосно, і ніхто нікого не слухав .. Соломіїн голос перемагав той клекіт і пронизував повітря, як гострий ніж (І. Нечуй-Левицький);

Решта вовків гарчали та огризалися, дожираючи мертвого коня, і роздирали ще живу кобилу, що пронизувала ніч страдницьким іржанням (З. Тулуб);

Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (С. Васильченко);

Стояла якась особлива, оглушлива тиша. Розбив, пронизав ту тишу несамовитий, тонкий і гострий, на одній високій ноті, вереск (В. Козаченко).

6. перен. Проходити через що-небудь основною, провідною думкою (про тему, ідею і т. ін.).

Тема матері, що пронизує світлим променем усю творчість Шевченка, найвищої своєї межі досягає в “Марії”, одному з останніх великих творів поета (М. Рильський);

Питання життя і смерті вражали .. мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість (О. Довженко);

Часова вертикаль “нащадки – предки” пронизує всі вірування саяно-алтайських тюрків. Це більше, ніж “культ предків” (з наук. літ.).

7. тільки док. Низати (у 1 знач.) якийсь час.

◇ (1) Прони́зувати до кісто́к:

а) проймати, дошкуляти (про холод, сирість і т. ін.).

Гострі весняні вітри сичали на просторі, пронизували до кісток (К. Гордієнко);

Чабан – це той, хто все життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток (О. Гончар);

б) раптово проймати тіло або його частину (про біль).

Біль пронизує до кісток, свердлить буравами тіло (М. Стельмах);

(2) Прони́зувати (прошива́ти) / прониза́ти (проши́ти) очи́ма (по́глядом) кого – суворо, пильно оглядати кого-небудь.

– Драстуйте... Спокійно й поважно відповідає Корній, пронизуючи його своїми маленькими очима (В. Винниченко);

– Чи не кур'єр? – спитала вона [Марфа Галактіонівна], пронизуючи поглядом дальню фігуру, що самотньо сиділа на останньому ряду (М. Хвильовий);

Довбуш мовчки прошивав його [Блоху] очима, поки той не опустив своїх (В. Гжицький);

Пронизала [Галина] сірими сердитими очима хлопця і пішла не оглядаючись (М. Чабанівський).