пропікати

ПРОПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. пропі́к, пекла́, ло́; наказ. сп. пропечи́; док., кого, що.

1. Гарно випікати, доводити до повної готовності.

Добре пропікати хліб (О. Донченко);

* Образно. Рум'янець наскрізь пропік яблуко. Навіть усередині було воно червонувате (О. Донченко).

2. Сильно, глибоко прогрівати.

Сонце немов зупинилося в безхмарному небі, пропікаючи своїми гострими променями сіре каміння (В. Кучер);

Спека літнього полудня вже пропекла його [повітря], і воно наче тремтіло від стриманої жаги й спраги (Ю. Смолич);

// Сильно прогріваючи, дошкуляти спекою.

Воно [сонце] наскрізь пропікало тіло, висушувало кістки й добиралось до самого серця (І. Муратов);

// безос.

Без білого капелюха і не показуйся, бо голову пропече (Леся Українка);

* Образно. І від щастя, не знаю, від горя, Промінь сонячний серце пропік (П. Усенко).

3. Робити отвір вогнем, променем, чим-небудь розпеченим і т. ін.

“Тоненька нитка” сфокусованого променя пропікає в кристалі смертельну рану (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Пекучі сльози камінь пропікали, І навіть з мертвих віч вони текли, І пробивавсь ручай крізь грубі скали, Шукаючи до світла шлях з імли (Д. Павличко);

Червона заграва пожежі якось по-новому освітила мою душу. Нестерпний огонь [вогонь] пропік мене наскрізь (О. Довженко).

4. у сполуч. зі сл. очима, поглядом, перен. Дивитися на кого-небудь гостро, проникливо, з осудом і т. ін.

Гауптман ішов поволі, .. пропікав людей очима і ледь помітно тикав у груди то одному, то другому (Ю. Збанацький);

Офіцер рвучко скидає окуляри, пропікаючи Оксану гострими зеленими очима (В. Кучер);

Пан Костур пропік його зневажливим поглядом і, сівши, поклав руку на револьвер (Л. Юхвід);

А той пагорб зостався неторканим, бо коли наблизилась до нього з лопатою, то пара розгніваних темно-зелених очей раптом блиснула з настовбурченої трави і пропекла їй обличчя (Ю. Винничук);

Полковника ніхто ніколи не бачив хмільним, він не любив п'яних веремій, коли втрачаються і глузд, і людська честь, не любив шалу, галасу, людей суєтних і гамірних. Ніколи не сварився, не гримав – пропече поглядом пияка, й того немає (Ю. Мушкетик);

// Пронизуючи кого-небудь, викликати якісь почуття (про погляд).

Пропікав той погляд до найпотаємнішого лона душі (О. Ільченко);

Оксен більше не міг витримувати Василів погляд: він пропікає його, здається, наскрізь (А. Дімаров);

* У порівн. Він схопив Зореслава за плечі, зазирнув ув очі, в найпотаємнішу глибінь душі. Яровит відчув, ніби розпечений шворінь пропік його єство, сколихнув тіло до глибини (О. Бердник).

5. перен. Викликати різкі відчуття болю, жару.

Осколком гострим пропекло Комсоргові плече (П. Дорошко);

// Вражати, сильно діяти.

Це все було, не може бути й мови! І яблуня, і пісня, і вікно, .. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський);

Слова баби Досі пропекли Василька вогнем (А. Турчинська);

Ще насниться І до кісток раптово пропече Подяка, що, немов мала синиця, Нечутно вам сідає на плече (В. Коротич);

Молодий чоловік прийшов вимагати винагороду. Королева закрила щоки руками, але поцілунок був настільки пристрасним, що він пропік щоку. Коли Тимур повернувся, він побачив мечеть і відбиток поцілунку на щоці королеви (з публіц. літ.);

// Пронизувати, проймати (про холод, мороз).

Вітер з моря шмагав його і шмагав, пропікаючи до кісток (В. Кучер);

Накинувши на плечі кожушка, вийшов [Тимко] з куреня. Зараз же його пропік мороз і сніговим віхтем стер з лиця сон (Григорій Тютюнник);

// Раптово, різко діяти на кого-небудь, пронизуючи всю істоту (про почуття, думки і т. ін.).

І враз інший, ще страшніший здогад пропік їй мозок. А що, коли Костянтин не з баламутства залишив їх? (Ю. Мушкетик).

6. розм. Дошкуляти, допікати.

[Герасим:] От бач, я таки тебе пропік, що й утікати збираєшся (Панас Мирний).

◇ О́чі пропіка́ють [на́скрізь (до кісто́к)] див. о́ко¹;

(1) Пропіка́ти / пропекти́ до живо́го кого і без дод. – глибоко зачіпати кого-небудь, вражаючи чимсь; дошкуляти кому-небудь (перев. про слова).

У мене весь час було таке відчуття, наче мене б'ють по щоках... Що ж тоді казати про юні душі, до рук яких попаде страшний оцей рукопис, коли й мене, смаленого вовка, пропекло до живого! (А. Дімаров);

(2) Пропіка́ти / пропекти́ до се́рця – глибоко вражати, зворушувати і т. ін.

Це все було, не може бути й мови!.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав, І досить легкодумне розставання (М. Рильський);

(3) Пропіка́ти / пропекти́ очи́ма (по́глядом) кого – дивитися на кого-небудь гостро, проникливо, з осудом і т. ін.

Переді мною Борис Стоян з рудим їжачкуватим чубом. – Ти чому не був на першій парі? – пропікає він мене своїми гострими очима (Ю. Бедзик);

Роман спересердя пропік сестру поглядом, чортихнувся (М. Стельмах).