1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пропікати

пропіка́ти

-аю, -аєш, недок., пропекти, -ечу, -ечеш; мин. ч. пропік, -пекла, -пекло; наказ. сп. пропечи; док., перех.

1》 Гарно випікати, доводити до повної готовності.

2》 Сильно, глибоко прогрівати.

|| Сильно прогріваючи, дошкуляти спекою.

|| безос.

3》 Робити отвір вогнем, променем, чим-небудь розпеченим і т. ін.

4》 у сполуч. зі сл. очима, поглядом, перен. Дивитися на кого-небудь гостро, проникливо, з осудом і т. ін.

|| Пронизуючи кого-небудь, викликати якісь почуття (про погляд).

5》 перен. Викликати різкі відчуття болю, жару.

|| Вражати, сильно діяти.

|| Пронизувати, проймати (про холод, мороз).

|| Раптово, різко діяти на кого-небудь, пронизуючи всю істоту (про почуття, думки і т. ін.).

6》 розм. Дошкуляти, допікати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропікати — пропіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пропікати — ПРОПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. пропі́к, пекла́, ло́; наказ. сп. пропечи́; док., кого, що. 1. Гарно випікати, доводити до повної готовності. Добре пропікати хліб (О. Донченко); * Образно. Рум'янець наскрізь пропік яблуко. Словник української мови у 20 томах
  3. пропікати — о́чі пропіка́ють (на́скрізь (до кісто́к)) кого. Хто-небудь дивиться на когось дуже пильно, прискіпливо і т. ін. “Оце,— думаю,— так. Оце справжній гіпноз”. Очі, знаєте, наскрізь тебе пропікають. Стою, як потороча, ні пари з уст (І. Муратов). Фразеологічний словник української мови
  4. пропікати — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док. Словник синонімів української мови
  5. пропікати — Пропіка́ти, -піка́ю, -піка́єш; пропекти́, -печу́, -пече́ш; пропі́к, -пекла́, -пекли́; пропі́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пропікати — ПРОПІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. пропі́к, пекла́, ло́; наказ. сп. пропечи́; док., перех. 1. Гарно випікати, доводити до повної готовності. Добре пропікати хліб; *Образно. Рум’янець наскрізь пропік яблуко. Словник української мови в 11 томах
  7. пропікати — Пропіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. пропекти́ , -печу́ , -че́ш. Прожигать, прожечь, пропекать, пропечь. Словник української мови Грінченка