пророк

ПРОРО́К, а, ч.

1. Проповідник волі Божої.

Господь, любя [люблячи] отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить! Святую правду возвістить (Т. Шевченко);

По городах ходив пророк Віщати людям слово боже (П. Грабовський);

Завше (завжди) люди убивали самих Пророків, починаючи від христа і по днесь-день, бо тільки кров пророка, а не слово, возвишає маси і веде їх за тінями пророків (Г. Хоткевич);

“Розширю страх мій на землі живих”, – як сказано в пророка Даниїла (Л. Костенко);

* У порівн. На вулиці стугонять чиїсь повільні кроки.. З жовтуватого місячного настою, мов біблейський пророк, випливає сивоголовий і сивобородий батько Тимофія (М. Стельмах).

2. поет. Провісник майбутнього.

Шевченкова слава все більше і більше зростала. Це вже був не Кобзар, що виспівує долю рідного народу, а український пророк, що проповідував людям любов, правду та братерство (Панас Мирний);

Хто угледів в час безщастя Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Олесь);

Бачиш – він знов на “Трибуні народів”. Славний Міцкевич, борець і пророк! (М. Рильський);

[Куліш:] Лиш той пророк, хто має серце чисте І зла в народ і краплі не несе (І. Кочерга);

* У порівн. Всі його питали, мов пророка: “Коли ж той день? Чи довго ще ся ніч?” (Леся Українка);

Він горів завжди й вабив завжди, наче степові огні в темряві. І як великий пророк, він віщував – так переказували по селах, по заводах: – Збираймося до гурту! (М. Хвильовий);

// ірон. Той, хто непереконливо, без будь яких аргументів намагається передбачати що-небудь.

А ви де сиділи, стратеги й пророки, Слизькі Уоллстріту ділки, Коли ми, єдині на світі, в ці роки Громили фашистські полки? (М. Гірник).