пророк

Значення в інших словниках

1. пророк — проро́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. пророк — (біблійний) апостол, проповідник; ПОЕТ. провісник, віщун, ясновидець. Словник синонімів Караванського
3. пророк — див. апостол; розумний; чародій Словник синонімів Вусика
4. пророк — -а, ч. 1》 За релігійними уявленнями – проповідник волі Божої. 2》 поет. Провісник майбутнього. || ірон. Той, хто непереконливо, безпідставно передбачав що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пророк — ПРОРО́К, а, ч. 1. Проповідник волі Божої. Господь, любя [люблячи] отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить! Святую правду возвістить (Т. Шевченко); По городах ходив пророк Віщати людям слово боже (П. Словник української мови у 20 томах
6. пророк — Натхненний поет; епітет часів античності, широко використовувався у період романтизму, пов'язаний з концепцією ролі поета як духовного вождя поневоленого народу. Універсальний словник-енциклопедія
7. пророк — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Словник синонімів української мови
8. пророк — Проро́к, -ка; -ро́ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пророк — ПРОРО́К, а, ч. 1. За релігійними уявленнями — проповідник волі божої. Господь, любя [люблячи] отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить! Святую правду возвістить (Шевч. Словник української мови в 11 томах
10. пророк — Проро́к, -ка м. = прорік. Господь.... промовляв устами святих од віку пророків своїх. Єв. Л. І. 70. Зустрічає його пророк Ілія. Грин. II. 146. Словник української мови Грінченка