противага

ПРОТИВА́ГА, и, ж.

1. Важкий предмет, тягар, що застосовується у механізмах, спорудах тощо для врівноваження сили інерції, ваги.

Валерій зліз на стіл, доп'явся до висячої лампи й висипав нишком усі дробинки з противаги (О. Ільченко);

Провадяться роботи з виготовлення колінчастого вала з 8 противагами з високоміцного чавуну (з газ.);

// перен. Те, що протидіє чому-небудь, урівноважує щось.

П'ять тисяч запорожців, що втекли до Оттоманської імперії дістали дозвіл оселитися в гирлі Дунаю. У 1784 р., щоб створити їм противагу, російський уряд переселяє решту колишніх запорожців на землі між річками Буг та Дністер (з наук. літ.).

2. радіо. Пристрій з проводів, яким заземлюють зовнішні антени.

Коли земля має великий опір (пісок, скеля, .. заземлення замінюється противагою з кількох проводів, протягнутих під антеною (з навч. літ.).

(1) На (у, в) протива́гу кому, чому:

а) на відміну від кого-, чого-небудь.

На противагу Давидові Фекотистовичу був Сильвестр Іванович, вельми спокійна, тиха людина (Б. Антоненко-Давидович);

На противагу своєму братові вона була спокійної вдачі (П. Колесник);

В противагу дуже важкому чорному дереву.. біле дерево навдивовижу легке (Л. Дмитерко);

На противагу середньовічному Заходу, де земельна аристократія ухилялася від торговельної діяльності, в Київській Русі торгівлею активно займалися не лише бояри, а й сам князь (з наук. літ.);

б) для протидії комусь, чомусь.

Це видання [Енціклопедія українознавства] було суворо заборонене в колишній підрадянській Україні, а на противагу йому було створено своєрідний марксистско-ленінський ерзац – УРЕ (з наук. літ.).