1. Словник української мови у 20 томах

протурити

ПРОТУ́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, розм.

Те саме, що прогна́ти 2.

[Яциха:] Спросоння ти чи, може, з перепою? Чи довго будеш мене дратувати? Я тебе протурю з хати! (М. Кропивницький);

Михайлик досі ніколи не бачив [вистав], і вже ніяка сила, навіть рідна матінка – не могла його протурити звідти (О. Ільченко);

* Образно. Бажаю Вам якнайшвидше протурити від себе цю непрохану гостю – хворість (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. протурити — проту́рити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. протурити — -рю, -риш, док., перех., розм. Те саме, що прогнати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. протурити — Протурити см. протуряти. Словник української мови Грінченка