прочанка
ПРОЧА́НКА, и, ж.
Жін. до проча́нин.
Кругом його стовпились сільські бабки, прочанки (І. Нечуй-Левицький);
Запорожці .. повели таку розмову, що в наших прочанок і душі не стало (П. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прочанка — проча́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прочанка — жін. до прочанин Словник церковно-обрядової термінології
- прочанка — -и. Жін. до прочанин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прочанка — Проча́нка, -нки, -нці; -ча́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прочанка — Прочанка, -ки ж. Богомолка; странница. К. ЧР. 91. Словник української мови Грінченка