пугачовець
ПУГАЧО́ВЕЦЬ, вця, ч., іст.
Прибічник, однодумець Омеляна Пугачова; учасник селянської війни під проводом Омеляна Пугачова.
Влітку 1774 р. на Слобідській Україні – Харківщині – з'явилися загони пугачовців (з наук. літ.);
В його діда-коваля є старезна рушниця .. Колись ще ніби дід дідів, пугачовець, зробив її (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пугачовець — пугачо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пугачовець — -вця, ч., іст. Прибічник О. Пугачова; учасник селянської війни під проводом О. Пугачова. Великий тлумачний словник сучасної мови