підбіччя
ПІДБІ́ЧЧЯ, я, с., діал.
Бік.
В садку заступом копає Огир, блідий, а він ще наганом по підбіччю. Ворушись, товстопузий (А. Головко);
Люто смикнув [Павло] повід, ударив Воронька по підбіччю (І. Кириленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підбіччя — підбі́ччя іменник середнього роду бік діал. Орфографічний словник української мови
- підбіччя — -я, с., діал. Бік. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підбіччя — ПІДБІ́ЧЧЯ, я, с., діал. Бік. В садку заступом копає Огир, блідий, а він ще наганом по підбіччю. Ворушись, товстопузий (Головко, II, 1957, 47); Люто смикнув [Павло] повід, ударив Воронька по підбіччю (Кир., Вибр., 1960, 393). Словник української мови в 11 томах