підкидатися

ПІДКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ПІДКИ́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Різко підніматися вгору; підскакувати.

На старому річищі лишились тільки калюжі, в яких підкидалась риба, що не встигла втекти з водою (О. Донченко);

Човен мій від бурі хилитається. Чи гребінь хвилі, чи безодня – не питається. Одно підкидається, одно підкидається... (П. Тичина);

Крутячися в виру, поза його кругами підкидуються і гуляють срібнолускії, червоно-цятковані пструги (І. Франко);

// Робити різкі рухи або сіпатися (про людину, органи людського тіла).

Одна тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв – і червона краска грала на її щоках, тоді як серце підкидалося в грудях (Панас Мирний);

Вася схилився на низьке, холодне підвіконня, і все його маленьке тіло підкидалося од тяжкого ридання (Г. Епік);

Опанас аж підкинувся, мов ужалений (І. Франко).

2. тільки недок. Гратися, кидаючи раз у раз що-небудь угору або перекидаючись чимсь.

Вишеньками забавлятися, яблучками підкидатися (П. Чубинський);

* Образно. – Підсів мене сей рік Колісник! – Купи, – каже, – пополам візьмемо. – Я й купив; а він, біс його батькові, від своєї половини і одкинувся. Тепер і підкидайся! (Панас Мирний).

3. тільки док., розм. Те саме, що прики́нутися².

– Ви б, дядьку, підождали трохи, просушилися, – раяла Христя, – а то як його в мокре ноги обгортати. – Як? Отак! – скрикнув Кирило, угортаючи ногу. – Коли б ще чого не підкинулось... (Панас Мирний);

– Йому [Микиті] підкинулася на нозі бешиха, то він послав мене замість себе (Л. Яновська).

4. тільки недок. Пас. до підкида́ти, підки́дувати.

Тричі на день у нас волам сіно підкидається (Сл. Б. Грінченка).