пізнавати
ПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод.
1. Осягати розумом явища об'єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь.
Мічурін проникливо пізнавав закони життя і розвитку рослинних організмів (з наук.-попул. літ.);
Сковорода не тільки не уникав світу людей, а навпаки: широкими кроками підходив до останніх, а через них (тобто через людей) пізнавав і світ увесь (П. Тичина);
– Книжки читав [хлопець] заборонені, багато чого на світі пізнав... (І. Цюпа);
Найдосконаліші види матерії і форми її руху не можна пізнати без вивчення тих простих, але загальних елементів, які розкриваються фізикою (з наук.-попул. літ.);
// Краще узнавати кого-, що-небудь.
– Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч, .. він пізнає краще за інших справжню ціну життя (О. Гончар);
Ворога пізнаєш тільки тоді, коли зустрічаєш віч-на-віч (С. Скляренко);
– Я пізнала життя, і через те й погляд на людей змінився (О. Кобилянська);
З Ольгою вони ще й не пізнали одне одного як слід, а він вважав уже, що полюбив її (П. Колесник);
// Зазнавати на собі чого-небудь, переживати щось.
Коли я пізнала на собі, .. що то є горе і як приносяться людські жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Леся Українка);
Я .. на свята виступатиму із спогадами про те, як я бачив світ і плавав у безмежному повітряному океані, .. пізнавав радість і гордість переможного бою в повітрі (Ю. Яновський);
Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович).
2. Виявляти, бачити, впізнавати в кому-, чому-небудь кого-небудь знайомого або щось знайоме.
Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться й не пізнає Межи дітьми дитя своє (Т. Шевченко);
“Та це ж Сергій Майборода”, – пізнає Лісовський колишнього найкращого чабана панів Стадницьких (М. Стельмах);
Як уже розвиднілось, пізнала вона діда Уласа (Панас Мирний);
Він не пізнав голосу свого, але од того грубого крику всі почули себе вільніше, і кожний намагавсь показати, що він не злякався (М. Коцюбинський);
Вихор пізнав моряка ще здаля і одразу повеселішав (В. Кучер);
// Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись ознаками, прикметами.
Як переволокла [Явдоха] на друге місце, він і застогнав.., і не пізнає, де він се опинивсь (Г. Квітка-Основ'яненко);
Читач повинен по мові пізнавати кожну дійову особу (Ю. Смолич);
Пізнавши шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий – і хлопця понесла (Є. Гребінка);
Народна приповідка каже, що по роботі пізнати майстра (Ю. Мельничук).
Значення в інших словниках
- пізнавати — пізнава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пізнавати — (що) осягати <�розумом>, ур. спізнавати, (життя) узнавати, знайомитися з; (на собі) зазнавати; (кого) упізнавати, роз-; (горе) переживати; (таємниці) розкривати. Словник синонімів Караванського
- пізнавати — -наю, -наєш, недок., пізнати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Осягати розумом явища об'єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь. || Краще узнавати кого-, що-небудь. || Зазнавати на собі чого-небудь, переживати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пізнавати — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
- пізнавати — Пізнава́ти, пізнаю́, -знає́ш; пізна́ти, пізна́ю, -зна́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пізнавати — ПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. Осягати розумом явища об’єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах