пізнавати

ПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Осягати розумом явища об'єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь.

Мічурін проникливо пізнавав закони життя і розвитку рослинних організмів (з наук.-попул. літ.);

Сковорода не тільки не уникав світу людей, а навпаки: широкими кроками підходив до останніх, а через них (тобто через людей) пізнавав і світ увесь (П. Тичина);

– Книжки читав [хлопець] заборонені, багато чого на світі пізнав... (І. Цюпа);

Найдосконаліші види матерії і форми її руху не можна пізнати без вивчення тих простих, але загальних елементів, які розкриваються фізикою (з наук.-попул. літ.);

// Краще узнавати кого-, що-небудь.

– Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч, .. він пізнає краще за інших справжню ціну життя (О. Гончар);

Ворога пізнаєш тільки тоді, коли зустрічаєш віч-на-віч (С. Скляренко);

– Я пізнала життя, і через те й погляд на людей змінився (О. Кобилянська);

З Ольгою вони ще й не пізнали одне одного як слід, а він вважав уже, що полюбив її (П. Колесник);

// Зазнавати на собі чого-небудь, переживати щось.

Коли я пізнала на собі, .. що то є горе і як приносяться людські жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Леся Українка);

Я .. на свята виступатиму із спогадами про те, як я бачив світ і плавав у безмежному повітряному океані, .. пізнавав радість і гордість переможного бою в повітрі (Ю. Яновський);

Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович).

2. Виявляти, бачити, впізнавати в кому-, чому-небудь кого-небудь знайомого або щось знайоме.

Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться й не пізнає Межи дітьми дитя своє (Т. Шевченко);

“Та це ж Сергій Майборода”, – пізнає Лісовський колишнього найкращого чабана панів Стадницьких (М. Стельмах);

Як уже розвиднілось, пізнала вона діда Уласа (Панас Мирний);

Він не пізнав голосу свого, але од того грубого крику всі почули себе вільніше, і кожний намагавсь показати, що він не злякався (М. Коцюбинський);

Вихор пізнав моряка ще здаля і одразу повеселішав (В. Кучер);

// Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись ознаками, прикметами.

Як переволокла [Явдоха] на друге місце, він і застогнав.., і не пізнає, де він се опинивсь (Г. Квітка-Основ'яненко);

Читач повинен по мові пізнавати кожну дійову особу (Ю. Смолич);

Пізнавши шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий – і хлопця понесла (Є. Гребінка);

Народна приповідка каже, що по роботі пізнати майстра (Ю. Мельничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пізнавати — пізнава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пізнавати — (що) осягати <�розумом>, ур. спізнавати, (життя) узнавати, знайомитися з; (на собі) зазнавати; (кого) упізнавати, роз-; (горе) переживати; (таємниці) розкривати. Словник синонімів Караванського
  3. пізнавати — -наю, -наєш, недок., пізнати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Осягати розумом явища об'єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь. || Краще узнавати кого-, що-небудь. || Зазнавати на собі чого-небудь, переживати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пізнавати — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
  5. пізнавати — Пізнава́ти, пізнаю́, -знає́ш; пізна́ти, пізна́ю, -зна́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пізнавати — ПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. 1. Осягати розумом явища об’єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах