пізнавати
ПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка.
1. Осягати розумом явища об’єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь.
Мічурін проникливо пізнавав закони життя і розвитку рослинних організмів (Юним мічур.., 1955, 17);
Сковорода не тільки не уникав світу людей, а навпаки: широкими кроками підходив до останніх, а через них (тобто через людей) пізнавав і світ увесь (Тич., III, 1957, 215);
— Книжки читав [хлопець] заборонені, багато чого на світі пізнав… (Цюпа, Три явори, 1958, 13);
Найдосконаліші види матерії і форми її руху не можна пізнати без вивчення тих простих, але загальних елементів, які розкриваються фізикою (Наука.., 8, 1962, 7);
// Краще узнавати кого-, що-небудь.
— Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч,.. він пізнає краще за інших справжню ціну життя (Гончар, III, 1959, 282);
Ворога пізнаєш тільки тоді, коли зустрічаєш віч-на-віч (Скл., Святослав, 1959, 47);
— Я пізнала життя, і через те й погляд на людей змінився (Коб., III, 1956, 144);
З Ольгою вони ще й не пізнали одне одного як слід, а він вважав уже, що полюбив її (Кол., Терен.., 1959, 109);
// Зазнавати на собі чого-небудь, переживати щось.
Коли я пізнала на собі,.. що то є горе і як приносяться людські жертви, мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Л. Укр., III, 1952, 703);
Я.. на свята виступатиму із спогадами про те, як я бачив світ і плавав у безмежному повітряному океані,.. пізнавав радість і гордість переможного бою в повітрі (Ю. Янов., II, 1954, 79);
Він пізнав гіркоту поразок і відступу (Жур., Дорога.., 1948, 35).
2. Виявляти, бачити, впізнавати в кому-, чому-небудь кого-небудь знайомого або щось знайоме.
Умийся, серденько! Бо мати Он дивиться й не пізнає Межи дітьми дитя своє (Шевч., II, 1963, 30);
«Та це ж Сергій Майборода», — пізнає Лісовський колишнього найкращого чабана панів Стадницьких (Стельмах, І, 1962, 43);
Як уже розвиднілось, пізнала вона діда Уласа (Мирний, IV, 1955, 238);
Він не пізнав голосу свого, але од того грубого крику всі почули себе вільніше, і кожний намагавсь показати, що він не злякався (Коцюб., II, 1955, 380);
Вихор пізнав моряка ще здаля і одразу повеселішав (Кучер, Чорноморці, 1956, 17);
// Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись ознаками, прикметами.
Як переволокла [Явдоха] на друге місце, він і застогнав.., і не пізнає, де він се опинивсь (Кв.-Осн., II, 1956, 202);
Читач повинен по мові пізнавати кожну дійову особу (Смолич, Перша книга, 1951, 76);
Пізнавши шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий — і хлопця понесла (Греб., І, 1957, 59);
Народна приповідка каже, що по роботі пізнати майстра (Мельн., Коли кров.., 1960, 47).
Значення в інших словниках
- пізнавати — пізнава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- пізнавати — (що) осягати <�розумом>, ур. спізнавати, (життя) узнавати, знайомитися з; (на собі) зазнавати; (кого) упізнавати, роз-; (горе) переживати; (таємниці) розкривати. Словник синонімів Караванського
- пізнавати — -наю, -наєш, недок., пізнати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Осягати розумом явища об'єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь. || Краще узнавати кого-, що-небудь. || Зазнавати на собі чого-небудь, переживати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пізнавати — ПІЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., ПІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Осягати розумом явища об'єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- пізнавати — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
- пізнавати — Пізнава́ти, пізнаю́, -знає́ш; пізна́ти, пізна́ю, -зна́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)