п'янючий
П'ЯНЮ́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що п'янки́й.
І ллється аромат гарячий, наркотичний З п'янючих тубероз, розкішних орхідей (А. Кримський);
Гострий спалах хвилювання зліг у ньому солодким спокоєм, тихим, п'янючим туманом (В. Підмогильний);
Які є слова, Які в у людства слова! Здається, почуєш – Піде обертом голова. Отакі є п'янючі слова (І. Муратов);
* Образно. Молодість, страшна й п'янюча, була в рисах її обличчя, в міненні шкіри, в м'яких і схованих лініях наснаженого тіла, в гнучкій постаті, в руках, у мові, в ході (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- п'янючий — п'яню́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- п'янючий — див. п'яний Словник синонімів Вусика
- п'янючий — -а, -е. Те саме, що п'янкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- п'янючий — П'ЯНКИ́Й (про напій — який приводить у стан сп'яніння), ХМІЛЬНИ́Й, П'Я́НИЙ, П'ЯНЛИ́ВИЙ рідше, П'ЯНЮ́ЧИЙ рідше. Перед нами ситі страви й запашне вино п'янке (М. Терещенко); Прозора шклянка кришталева, Вино, червоне і хмільне... (М. Словник синонімів української мови