п'янючий

П'ЯНЮ́ЧИЙ, а, е.

Те саме, що п'янки́й.

І ллється аромат гарячий, наркотичний З п'янючих тубероз, розкішних орхідей (А. Кримський);

Гострий спалах хвилювання зліг у ньому солодким спокоєм, тихим, п'янючим туманом (В. Підмогильний);

Які є слова, Які в у людства слова! Здається, почуєш – Піде обертом голова. Отакі є п'янючі слова (І. Муратов);

* Образно. Молодість, страшна й п'янюча, була в рисах її обличчя, в міненні шкіри, в м'яких і схованих лініях наснаженого тіла, в гнучкій постаті, в руках, у мові, в ході (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. п'янючий — п'яню́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. п'янючий — див. п'яний Словник синонімів Вусика
  3. п'янючий — -а, -е. Те саме, що п'янкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. п'янючий — П'ЯНКИ́Й (про напій — який приводить у стан сп'яніння), ХМІЛЬНИ́Й, П'Я́НИЙ, П'ЯНЛИ́ВИЙ рідше, П'ЯНЮ́ЧИЙ рідше. Перед нами ситі страви й запашне вино п'янке (М. Терещенко); Прозора шклянка кришталева, Вино, червоне і хмільне... (М. Словник синонімів української мови