радість

РА́ДІСТЬ, дості, ж.

1. Почуття задоволення, втіха, приємність.

Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радість і надія В очах веселих (Т. Шевченко);

Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє, і все, що є в домі, виглядає якось святково (О. Довженко);

Вустимко з радістю захоплює свою здобич [картоплину] і, обпікаючи пальці, чистить (І. Багмут).

2. Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать.

– Одна в мене на світі радість, моя Марусенька! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Оксані – радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. Вийшла червона хустина (А. Головко);

Народження сина було для Джантемира великою радістю (З. Тулуб);

// Приємна, втішна звістка.

Вернувся Іван з великою радістю: принесли старости обміняний хліб в батькову хату (Панас Мирний);

// Лагідне, ніжне звертання до кого-небудь.

Спасибі тобі, моя ти радосте, доленька моя хороша! (М. Коцюбинський).

(1) На превели́ку ра́дість – те саме, що На превели́кий жаль (по́див, сму́ток і т. ін.) (див. жаль¹);

(2) Така́ ра́дість, така́ ра́дість – уживається при вираженні щирого задоволення з приводу чого-небудь.

– О, так рано, паночку, прокинулись!? – з перебільшеним здивуванням вигукує Никанор, .. така радість, така радість бачити пана, хоча заочі на цього пана Никанор махає рукою і зневажливо кривить одне слово: “Ет!” (М. Стельмах).

○ (3) З [вели́кою] ра́дістю, у знач. присл. – дуже охоче, радо, з готовністю, задоволенням.

– Коли вже певно намірилася йти за кого-небудь, так іди за Миколу. – Піду, таточку, з великою радістю (Г. Квітка-Основ'яненко);

(4) На ра́дість у знач. прийм. з дав. в. – даючи задоволення.

◇ Го́ре (ра́дість, ща́стя і т. ін.) [діли́ти] попола́м (на́впі́л) див. діли́ти;

(5) З яко́ї ра́дості? – чому, через що, для чого.

– Хочете, щоб і мені піднесли печеного чи сирого гарбуза. Батько засміявся: – Дурний, тобі не піднесе. – І чого це та з якої радості? Може, я багатший за тих, що сватались до неї? (М. Стельмах);

На яки́х це ра́дощах?

Аж перед світом приплівся Чіпка додому.. Як глянула Мотря на його, та й перелякалася. – Що це, сину?.. на яких це радощах? (Панас Мирний);

На се́рці ра́дісно (ра́дість); Ра́дісно на се́рці див. ра́дісно;

Пи́ти ра́дість (ща́стя) див. пи́ти;

(6) Соба́ча ра́дість, жарт. – дешева ковбаса низької якості.

Через нестатки часто доводилось обідати бутербродами з собачою радістю (з газ.).