радість

Богато радости між чортами.

Погані люди радіють з того, що творять зло.

За радощі платиться сльозами.

Коли бездумно веселяться і роблять собі шкоду.

І без золота люди в радости жиють.

І бідні люди бувають щасливими.

Радість є у нас, а не в речах.

Людська вартість є найбільшою, а матеріальні речі є лише додатком до неї.

По радости наступає смуток.

В життю радість зо смутком ідуть на переміну.

Радуйся мати, йде невістка до хати, добра робуха, а не цокотуха.

Сповіщав син матері, що його жінка трудяща, та не сварлива, а покірна.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радість — ра́дість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. радість — Задоволення, приємність; (єдина) втіха; радощі; зв. РАДОСТЕ! (моя) серце! золото! раю! Словник синонімів Караванського
  3. радість — Відрада, відрадність, відрадощі, втіха, приємність, радіння, радості, радощі, утіха Фразеологічні синоніми: велика радість (ірон.); теляча радість Приповідки: Така радість, така радість! Словник синонімів Вусика
  4. радість — [рад'іс'т'] -дос'т'і, ор. -д'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. радість — -дості, ж. 1》 Почуття задоволення, втіха, приємність. З [великою] радістю — з готовністю, задоволенням, дуже охоче. З якої радості — чому, для чого. 2》 Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. || Приємна, втішна звістка. || Лагідне, ніжне звертання до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. радість — РА́ДІСТЬ, дості, ж. 1. Почуття задоволення, втіха, приємність. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радість і надія В очах веселих (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. радість — (-дости) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. радість — соба́ча ра́дість, жарт. Дешева ковбаса низької якості. Через нестатки часто доводилось обідати бутербродами з собачою радістю (З газети). Фразеологічний словник української мови
  9. радість — РА́ДІСТЬ (почуття задоволення, приємність), РА́ДОЩІ мн., РАДІ́ННЯ розм.; УТІ́ХА (ВТІ́ХА), ОТУ́ХА діал. (те, що втішає); ВІДРА́ДА, РОЗРА́ДА розм., ВІДРА́ДОЩІ мн. діал., ВІДРА́ДІСТЬ (ВІДРА́ДНІСТЬ) розм. Словник синонімів української мови
  10. радість — Ра́дість, -дости, -дості, -дістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. радість — РА́ДІСТЬ, дості, ж. 1. Почуття задоволення, втіха, приємність. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радість і надія В очах веселих (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  12. радість — Радість, -дости ж. Радость, удовольствіе. Грин. III. 23. Старість не радість. Ном. № 8682. Лиха та радість, по котрій смуток настукає. Ном. № 2292. ум. радо́сточка. Тепер мі братчик з війни приїхав, та привіз мені три даруночки, три даруночки — три радосточки: одну мі радість.... Kolb. I. 102. Словник української мови Грінченка