рана

РА́НА, и, ж.

1. Ушкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь.

– І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Т. Шевченко);

Соломія напоїла Остапа, оглянула й обмила його рану (М. Коцюбинський);

В руці в нього довга ґирлиґа, .. ріжки з перепаленим синім каменем і дьогтем-первачком – мастити рани худобі та собі (М. Стельмах);

* Образно. Стояла важка липнева задуха .. Земля порепалась, і з її ран виглядає порване, пошматоване коріння вутлих стеблин (М. Чабанівський);

* У порівн. Ще й досі в серці, наче рана, солодке ім'я те – Оксана... (В. Сосюра).

2. перен. Сильне переживання, душевний біль, страждання.

Любов єдиная моя, Що нею жив я ввесь, – Найтяжча рана се моя, Болить іще (І. Франко);

Маруся почала говорити .. Виливалося все, що зібрав гіркий досвід, чому навчили муки розчаровання [розчарування] і відсутність надій. Розкривала всю свою душевну рану: плакала, скаржачися, голубкою воркуючи (Г. Хоткевич);

Якщо досі, до приїзду Надії, доля чоловіка її не дуже тривожила, то зараз наче на душі рана відкрилась (Яків Баш);

// Те, що найбільше непокоїть, турбує кого-небудь.

– Не чіпайте самих болючих ран села, бо ви не лікар! – в сірих очах Мірошниченка недобре темніють голубі краплини моря... (М. Стельмах).

На ра́ни знемага́ти див. знемага́ти;

(1) Незаго́єна ра́на – те, що вже давно турбує людину, змушує переживати.

Коли Юлічка запитала його про сестру, він не міг відповісти одразу. Це запитання влучило прямо в його живу, незагоєну рану (О. Гончар);

(2) Незаго́йна ра́на – те, що, не зникаючи, турбує людину, змушує переживати.

Йому було прикро, що необережною розмовою роз'ятрив незагойну рану в серці старенького (Ю. Збанацький);

Обробля́ти / оброби́ти ра́ну див. обробля́ти¹.

◇ (3) Серде́чна ра́на – душевний біль, страждання.

Старі замовкли, але надія на панську ласку ледве примітним промінням осявала їм серця, зцілющою водою покропила сердечні рани... (М. Коцюбинський);

Си́пати со́лі (сіль) на ра́ну див. си́пати;

(4) Соли́ти ра́ни душі́ (д) див. си́пати;

Хоч до ра́ни (до боля́чки, до зубі́в і т. ін.) клади́ (приклада́й, притуля́й і т. ін.) / приклади́ (притули́) див. кла́сти;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] бальза́м на ра́ну (на ду́шу, для душі́ і т. ін.) див. бальза́м;

Я́три́ти (роз'я́трювати, розтрою́джувати, розвору́шувати і т. ін.) / роз'я́три́ти (розтрою́дити, розворуши́ти і т. ін.) [незаго́йну (да́вню)] ра́ну [в се́рці (в душі́)] див. я́три́ти.