рана
ра́на
-и, ж.
1》 Пошкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь.
Асептичні рани — операційні рани, які заподіюються в умовах збереження принципів асептики і антисептики.
Вогнепальні рани — рани, які виникають внаслідок дії вогнепального заряду.
Гнійна рана — рана, яка характеризується гнійним запаленням стінок і дна її порожнини.
Гранулююча рана — рана, порожнина якої заповнена грануляційною тканиною.
Забита рана — рана, яка виникає від ударів тупим предметом.
Інфікована рана — рана, до якої занесені патогенні мікроорганізми, що спричинили ранову інфекцію.
Колена рана — рана, яка заподіюється гострим предметом із незначними поперечними розмірами.
Наскрізна рана — рана, що має вхідний і вихідний отвір.
Операційна рана — рана, що вимушено заподіюється під час оперативних втручань.
Поверхневі рани — неповне (тільки поверхневих шарів) пошкодження шкіри або слизових оболонок.
Проникаючі рани — рани, при яких предмет, що поранив, потрапляє в будь-яку порожнину людського тіла.
Рвана рана — рана, яка утворюється при дії пошкоджуючого фактора на м'які тканини, що перевищує фізичну здатність їх до розтягнення.
Різана рана — рана, яка заподіюється гострим предметом.
Розміжчена рана — рана, при заподіянні якої виникло роздушування та розрив тканин.
Рубана рана — рана, яка виникає внаслідок удару тяжким гострим предметом, має велику глибину.
Сліпі рани — рани, при яких рановий канал не має вихідного отвору і закінчується в тканинах.
Укушена рана — рана, яка виникає внаслідок укусу тварини або людини.
Роз'ятрювати рану — спричинити біль, кровотечу.
2》 перен. Сильне переживання, душевний біль, страждання.
|| Те, що найбільше непокоїть, турбує кого-небудь. Незагоєна рана.
Роз'ятрювати рану [в серці (душі)] — торкатися в розмові того, що завдає душевного болю, моральних страждань.
3》 тільки мн., перен. Матеріальна і моральна шкода, заподіяна кому-, чому-небудь.
Значення в інших словниках
- рана — ра́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рана — Поранення; (натерта) садно; (невигойна) виразка; (душевна) травма, біль, страждання; П. пекуча проблема; мн. РАНИ, (війни) збитки, шкідливі наслідки. Словник синонімів Караванського
- рана — Болячка, вава (дит.), вавка, вавонька, вавочка, виразка, веред, виразка, виразок, дряпак, дряпина, дряпинка, кривавка, кровоточиця, подряпина, подряпинка, пораза, поріз, прокол, ранка, раночка, роздряпина, садно, ураза, уразка Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
- рана — [рана] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- рана — РА́НА, и, ж. 1. Ушкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь. – І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Т. Шевченко); Соломія напоїла Остапа, оглянула й обмила його рану (М. Словник української мови у 20 томах
- рана — Коли рана гоїться, то і біль минеться. Значіння, як і сказано. Не відчиняй загоєної рани, бо буде гірше боліти. Не нагадуй того, що тяжко переживалося. Не соли нічієї рани. В нещастю нікому не докоряй. Посолена рана гірше болить. Приповідки або українсько-народня філософія
- рана — си́пати со́лі (сіль) на ра́ну кому і без додатка. Виклика́ти тяжкі спомини, нагадуючи кому-небудь про те, що хвилює; завдавати душевного болю. От лихо. Старий заледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови
- рана — РА́НА (пошкодження тканини тіла або внутрішніх органів людини, тварини), ПОРА́НЕННЯ, УРА́ЗА (ВРА́ЗА) заст.; ПРОБО́ЇНА (крізна); ПОРІ́З (різана); ПОРУ́Б (рубана). В нього почалася цинга. Все тіло вкрилося ранами й синцями (З. Словник синонімів української мови
- рана — Ра́на, -ни; ра́ни, ран Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рана — РА́НА, и, ж. 1. Пошкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь. — І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани… (Шевч. Словник української мови в 11 томах