рана

си́пати со́лі (сіль) на ра́ну кому і без додатка. Виклика́ти тяжкі спомини, нагадуючи кому-небудь про те, що хвилює; завдавати душевного болю. От лихо. Старий заледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану (Ю. Яновський). соли́ти ра́ни душі́. Але Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його (Начка) щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі (І. Франко).

хоч до ра́ни (до боля́чки, до зубі́в і т. ін.) клади́ (приклада́й, притуля́й і т. ін.) / приклади́ (притули́). 1. Надзвичайно дуже, занадто. (Лицар:) Поки мене сюди не заманила, була ти добра, хоч клади до рани (Леся Українка); Дивитися (Латка) такий добрий, улесливий, хоч до болячки клади його (С. Васильченко); Такий любий отой Василь, хоч до рани приклади його (Мирослав Ірчан). 2. зі сл. таки́й. Добрий, лагідний, податливий і т. ін. Мати у неї така, хоч до рани прикладай (З усн. мови). хоч до зубі́в клади́. Іван Семенович Підкова Такий, хоч до зубів клади... Насупроти нікому й слова, Лише підтакує завжди (С. Воскрекасенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

рана — ра́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
рана — Поранення; (натерта) садно; (невигойна) виразка; (душевна) травма, біль, страждання; П. пекуча проблема; мн. РАНИ, (війни) збитки, шкідливі наслідки. Словник синонімів Караванського
рана — Болячка, вава (дит.), вавка, вавонька, вавочка, виразка, веред, виразка, виразок, дряпак, дряпина, дряпинка, кривавка, кровоточиця, подряпина, подряпинка, пораза, поріз, прокол, ранка, раночка, роздряпина, садно, ураза, уразка Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
рана — [рана] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
рана — -и, ж. 1》 Пошкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь. Асептичні рани — операційні рани, які заподіюються в умовах збереження принципів асептики і антисептики. Великий тлумачний словник сучасної мови
рана — РА́НА, и, ж. 1. Ушкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь. – І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Т. Шевченко); Соломія напоїла Остапа, оглянула й обмила його рану (М. Словник української мови у 20 томах
рана — Коли рана гоїться, то і біль минеться. Значіння, як і сказано. Не відчиняй загоєної рани, бо буде гірше боліти. Не нагадуй того, що тяжко переживалося. Не соли нічієї рани. В нещастю нікому не докоряй. Посолена рана гірше болить. Приповідки або українсько-народня філософія
рана — РА́НА (пошкодження тканини тіла або внутрішніх органів людини, тварини), ПОРА́НЕННЯ, УРА́ЗА (ВРА́ЗА) заст.; ПРОБО́ЇНА (крізна); ПОРІ́З (різана); ПОРУ́Б (рубана). В нього почалася цинга. Все тіло вкрилося ранами й синцями (З. Словник синонімів української мови
рана — Ра́на, -ни; ра́ни, ран Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рана — РА́НА, и, ж. 1. Пошкодження тканин тіла або внутрішніх органів людини, тварини чим-небудь. — І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани… (Шевч. Словник української мови в 11 томах