1. Словник української мови у 20 томах

рахуба

РАХУ́БА, и, ж., розм.

1. заст. Лічба, рахування.

[Кармелюк:] Перебили тобі рахубу, Мошко, ну, та нічого – за спину не ллє, починай знову (С. Васильченко);

[Нартал (до Руфіна):] Чималі тут проценти, як я бачу, та ще й якась заплутана рахуба! (Леся Українка).

2. заст. Розрахунок (у 4 знач.), міркування.

Думки його губилися в смілих рахубах (І. Франко).

3. Неприємний клопіт з ким-, чим-небудь.

Вискочило [щеня] із-за кущів та так й вп'ялося інспекторові в литку. – Це ж буде рахуба, як порве! – вдарилась Настя об поли (С. Васильченко);

Рушили [чоловіки] і зразу ж в одного виявилась біда: з люшнею щось не в порядку, – треба справляти. – От рахуба! Із-за одного роззяви, а всі тепер стій! (А. Головко);

– Тобі добре – жінку на віз посадив, та й вся рахуба, а в мене діти (Григорій Тютюнник).

◇ Вско́чити (встря́ти) в ха́ле́пу (в на́па́сть, в раху́бу і т. ін.) див. вска́кувати;

Добра́ти (дібра́ти) / добира́ти ді́ла (ла́ду́, рідко раху́би) див. добира́ти;

Не бра́тися (не вхо́дити, не йти) в раху́бу див. бра́тися;

Не да́ти раху́би див. дава́ти;

(1) Раху́ба б узяла́ кого, що – уживається для вираження великого незадоволення кимось або з приводу чогось.

– Сідайте, підвеземо! – Та я вже якось дійду і пішки. Рахуба б узяла ті автобуси: дві години... – Ну, то сідайте! (П. Панч);

Рахуба б тебе узяла з твоїми витівками (з усн. мови).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахуба — Раху́ба: — лічба, рахування, розрахунок, міркування, неприємний клопіт з ким-, чим-небудь [37] — рахунок [6] — рахунок, розрахунок [51] — рахунок, розрахунок; метушня, клопоти [14] — розрахунок [22] — розрахунок, міркування [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. рахуба — раху́ба 1 іменник жіночого роду неприємний клопіт; лічба — рідко розм. раху́ба 2 іменник жіночого роду розрахунок, міркування розм., рідко Орфографічний словник української мови
  3. рахуба — Раху́ба, перен. Розрахунки, плани. [Чоловік]рад би розумом збагнути будучність, щоб заздалегідь усяке лихо від себе відвернути; а ту дивись, якась марниця, що і подумати сьмішно, попсує єму всі єго рахуби та поведе єго житє такою дорогою... Українська літературна мова на Буковині
  4. рахуба — Лічба, рахунок, рахування; П. клопіт, морока. Словник синонімів Караванського
  5. рахуба — див. пригода; турбота Словник синонімів Вусика
  6. рахуба — -и, ж., розм. 1》 заст. Лічба, рахування. Рахуби не дати кому, чому — а) не змогти порахувати кого-, що-небудь; б) не змогти справитися, впоратися з ким-, чим-небудь. 2》 заст. Розрахунок (у 4 знач.), міркування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. рахуба — раху́ба рахунок (ст): Вони вже втратили рахубу днів (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. рахуба — Рахунок, розрахунок Словник застарілих та маловживаних слів
  9. рахуба — вско́чити (встря́ти) в ха́ле́пу (в раху́бу). Потрапити в неприємну ситуацію, зробивши щось необдумане, допустивши якусь помилку і т. ін.; завдати собі клопоту. Той резидент ніколи не зичив добра гетьману і коли радить, то тільки на безголів’я. Фразеологічний словник української мови
  10. рахуба — НЕПРИЄ́МНІСТЬ (подія, випадок, обставина тощо, які викликають почуття незадоволення, досади і т. ін.), ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., КА́ПОСТЬ розм.; ХА́ЛЕ́ПА розм., ПРИЧИ́НА заст. (неприємна подія, перев. несподівана); ПРИГО́ДА (неприємна подія, перев. Словник синонімів української мови
  11. рахуба — РАХУ́БА, и, ж., розм. 1. заст. Лічба, рахування. [Кармелюк:] Перебили тобі рахубу. Мошко, ну, та нічого — за спину не ллє, починай знову (Вас., III, 1960, 187); [Нартал (до Руфіна):] Чималі тут проценти, як я бачу, та ще й якась заплутана рахуба! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  12. рахуба — Рахуба, -би ж. 1) Счетъ, отчеть, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Ном. № 5813. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. І. 49. Рахуби не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. Ном. № 6666. Словник української мови Грінченка