рахуба
РАХУ́БА, и, ж., розм.
1. заст. Лічба, рахування.
[Кармелюк:] Перебили тобі рахубу. Мошко, ну, та нічого — за спину не ллє, починай знову (Вас., III, 1960, 187);
[Нартал (до Руфіна):] Чималі тут проценти, як я бачу, та ще й якась заплутана рахуба! (Л. Укр., II, 1951, 482).
◊ Раху́би не да́ти кому, чому: а) не змогти порахувати кого-, що-небудь;
б) не змогти справитися, впоратися з ким-, чим-небудь.
На третьому році лишився [батько] круглим сиротою. Жив у тітки — не любила: своїм рахуби не дасть, а ще й він зайвим ротом (Головко, II, 1957, 389).
2. заст. Розрахунок (у 4 знач.), міркування.
Думки його губилися в смілих рахубах (Фр., VIII, 1952, 211).
◊ Добра́ти раху́би в чому — зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь.
Він був грамотій і міг добрати рахуби в тому, що відбувалось у церкві (Мик., II, 1957, 538);
Не бра́тися (не вхо́дити, не йти) в раху́бу — бути таким, якого не беруть до уваги.
Знайомі студенти на Полтавщині не бралися в рахубу (Козл., Сонце.., 1957, 104);
Може, й вік дерева обчислювався тисячоліттями — роки тут не входили в рахубу (Загреб., Шепіт, 1966, 40).
3. Неприємниїї клопіт з ким-, чим-небудь.
Вискочило [щеня] із-за кущів та так й вп’ялося інспекторові в литку. — Це ж буде рахуба, як порве! — вдарилась Настя об поли (Вас., І, 1959, 222);
Рушили [чоловіки] і зразу ж в одного виявилась біда: з люшнею щось не в порядку, — треба справляти. — От рахуба! Із-за одного роззяви, а всі тепер стій! (Головко, І, 1957, 306);
— Тобі добре — жінку на віз посадив, та й вся рахуба, а в мене діти (Тют., Вир, 1964, 177).
Значення в інших словниках
- рахуба — Раху́ба: — лічба, рахування, розрахунок, міркування, неприємний клопіт з ким-, чим-небудь [37] — рахунок [6] — рахунок, розрахунок [51] — рахунок, розрахунок; метушня, клопоти [14] — розрахунок [22] — розрахунок, міркування [IV] Словник з творів Івана Франка
- рахуба — раху́ба 1 іменник жіночого роду неприємний клопіт; лічба — рідко розм. раху́ба 2 іменник жіночого роду розрахунок, міркування розм., рідко Орфографічний словник української мови
- рахуба — Раху́ба, перен. Розрахунки, плани. [Чоловік]рад би розумом збагнути будучність, щоб заздалегідь усяке лихо від себе відвернути; а ту дивись, якась марниця, що і подумати сьмішно, попсує єму всі єго рахуби та поведе єго житє такою дорогою... Українська літературна мова на Буковині
- рахуба — Лічба, рахунок, рахування; П. клопіт, морока. Словник синонімів Караванського
- рахуба — див. пригода; турбота Словник синонімів Вусика
- рахуба — -и, ж., розм. 1》 заст. Лічба, рахування. Рахуби не дати кому, чому — а) не змогти порахувати кого-, що-небудь; б) не змогти справитися, впоратися з ким-, чим-небудь. 2》 заст. Розрахунок (у 4 знач.), міркування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рахуба — РАХУ́БА, и, ж., розм. 1. заст. Лічба, рахування. [Кармелюк:] Перебили тобі рахубу, Мошко, ну, та нічого – за спину не ллє, починай знову (С. Васильченко); [Нартал (до Руфіна):] Чималі тут проценти, як я бачу, та ще й якась заплутана рахуба!... Словник української мови у 20 томах
- рахуба — раху́ба рахунок (ст): Вони вже втратили рахубу днів (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рахуба — Рахунок, розрахунок Словник застарілих та маловживаних слів
- рахуба — вско́чити (встря́ти) в ха́ле́пу (в раху́бу). Потрапити в неприємну ситуацію, зробивши щось необдумане, допустивши якусь помилку і т. ін.; завдати собі клопоту. Той резидент ніколи не зичив добра гетьману і коли радить, то тільки на безголів’я. Фразеологічний словник української мови
- рахуба — НЕПРИЄ́МНІСТЬ (подія, випадок, обставина тощо, які викликають почуття незадоволення, досади і т. ін.), ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., КА́ПОСТЬ розм.; ХА́ЛЕ́ПА розм., ПРИЧИ́НА заст. (неприємна подія, перев. несподівана); ПРИГО́ДА (неприємна подія, перев. Словник синонімів української мови
- рахуба — Рахуба, -би ж. 1) Счетъ, отчеть, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Ном. № 5813. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. І. 49. Рахуби не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. Ном. № 6666. Словник української мови Грінченка