1. Словник української мови в 11 томах

рахубний

РАХУ́БНИЙ, а, е, розм., заст. Стос. до рахуби (у 2 знач.).

Людина він був рахубна й хитра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахубний — раху́бний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. рахубний — див. спритний Словник синонімів Вусика
  3. рахубний — РАХУ́БНИЙ, а, е, розм., заст. Стос. до рахуби (у 2 знач.). Людина він був рахубна й хитра (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах