резонер
РЕЗОНЕ́Р, а, ч.
1. Літературний персонаж, що дає моральну оцінку вчинкам інших дійових осіб.
Позитивний герой у сатирі нерідко виступає ще як резонер, а не активний борець із злом. Але це пояснюється лише творчою невправністю авторів (з наук. літ.);
// Актор, який виконує таку роль.
З величезною силою виявлявся його акторський талант в найрізноманітніших ролях – комедійних, характерних, драматичних та в ролях резонерів (з мемуарної літ.).
2. Людина, яка має схильність до довгих повчальних промов і просторікувань.
[Милевський:] Я не маю претензії на роль резонера, се роль нудна і в житті, і на сцені (Леся Українка);
В'язень тремтів під вовняною ковдрою. Що міг зробити силоміць напоєний, фізично виснажений резонер? (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- резонер — резоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- резонер — -а, ч. 1》 Літературний персонаж, що дає моральну оцінку вчинкам інших дійових осіб. || Актор, який виконує таку роль. 2》 Людина, яка має схильність до довгих повчальних промов і просторікувань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- резонер — Поук, див. ментор Словник чужослів Павло Штепа
- резонер — резоне́р (франц. raisonneur) 1. Персонаж, який висловлює думки автора про зображені події та інших героїв твору. 2. Людина, яка любить розмірковувати на повчальні теми. Словник іншомовних слів Мельничука
- резонер — Резоне́р, -не́ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- резонер — РЕЗОНЕ́Р, а, ч. 1. Літературний персонаж, що дає моральну оцінку вчинкам інших дійових осіб. Позитивний герой у сатирі нерідко виступає ще як резонер, а не активний борець із злом. Але це пояснюється лише творчою невправністю авторів (Рад. Словник української мови в 11 томах