резонер
РЕЗОНЕ́Р, а, ч.
1. Літературний персонаж, що дає моральну оцінку вчинкам інших дійових осіб.
Позитивний герой у сатирі нерідко виступає ще як резонер, а не активний борець із злом. Але це пояснюється лише творчою невправністю авторів (Рад. літ-во, 4, 1965, 36);
// Актор, який виконує таку роль.
З величезною силою виявлявся його акторський талант в найрізноманітніших ролях — комедійних, характерних, драматичних та в ролях резонерів (Збірник про Кроп., 1955, 246);
Герой, зіграний Охлопковим, не був ні резонером, ні оперетковим любовником. Комізм викликали не епізодичні персонажі, а він сам (Мист., 3, 1963, 14).
2. Людина, яка має схильність до довгих повчальних промов і просторікувань.
[Милевський:] Я не маю претензії на роль резонера, се роль нудна і в житті, і на сцені (Л. Укр., II, 1951, 30);
В’язень тремтів під вовняною ковдрою. Що міг зробити силоміць напоєний, фізично виснажений резонер? (Кач., II, 1958, 328).
Значення в інших словниках
- резонер — резоне́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- резонер — -а, ч. 1》 Літературний персонаж, що дає моральну оцінку вчинкам інших дійових осіб. || Актор, який виконує таку роль. 2》 Людина, яка має схильність до довгих повчальних промов і просторікувань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- резонер — Поук, див. ментор Словник чужослів Павло Штепа
- резонер — РЕЗОНЕ́Р, а, ч. 1. Літературний персонаж, що дає моральну оцінку вчинкам інших дійових осіб. Позитивний герой у сатирі нерідко виступає ще як резонер, а не активний борець із злом. Але це пояснюється лише творчою невправністю авторів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- резонер — резоне́р (франц. raisonneur) 1. Персонаж, який висловлює думки автора про зображені події та інших героїв твору. 2. Людина, яка любить розмірковувати на повчальні теми. Словник іншомовних слів Мельничука
- резонер — Резоне́р, -не́ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)