рейка

РЕ́ЙКА, и, ж.

1. Сталевий вузький брусок, що прикріплюється двома рядами на шпалах для руху залізничних, трамвайних та ін. поїздів, вагонеток, підйомних кранів і т. ін.

Задній вагон товарного поїзда зійшов з рейок і якихось сто з гаком метрів проскакав по костилях і шпалах (П. Козланюк);

По підвісній рейці пролетіла вагонетка, по кругу завернула до гноєсховища, перекинулася, і гній висипався в яму (С. Чорнобривець);

Викопано котлован, прибули машини, стали на рейках баштові крани (В. Кучер);

// Кусок такого бруска, що використовується для подання певних сигналів.

Сирени крик. У рейку б'ють тривогу. Із штабу дзвонять. Вилетіть велять (І. Гончаренко);

Світає. Щебечуть солов'ї. Нічний сторож десь гучно вдарив п'ять разів у рейку (М. Зарудний).

2. мн., перен. Напрям діяльності, способи дії і т. ін.

3. Вузька й тонка дерев'яна планка або брусок.

Черниш лежав з широко розплющеними очима і дивився в перекриту рейками стелю, згадуючи матір (О. Гончар);

Відходи: рейки – рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах та обаполи – бокові зрізи колоди в комлі [окоренку] (з навч. літ.);

У стелажних теплицях шпалери роблять уздовж стелажа. Для цього посередині та по краях стелажа встановлюють рейки завтовшки 3 см на відстані 2,5 м одну від одної (з наук. літ.).

4. Дерев'яний брусок або планка з поділками для вимірювання лінійних величин.

Футшток вправно працював у його бронзових, жилавих руках. Раз у раз поринала у воду рівна рейка (О. Донченко);

Товщу снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою (з навч. літ.);

Геодезична рейка.

△ (1) Чорнова́ ре́йка – рейка, яка не піддавалася механічному і термічному обробленню.

◇ Перево́дити / перевести́ на нові́ (і́нші) ре́йки див. перево́дити;

Перево́дити (ста́вити) / перевести́ (поста́вити) на ре́йки див. перево́дити;

(2) Перехі́д на ре́йки (д) див. перехо́дити.