рейка

РЕ́ЙКА, и, ж.

1. Сталевий вузький брусок, що прикріплюється двома рядами на шпалах для руху залізничних, трамвайних та ін. поїздів, вагонеток, підйомних кранів і т. ін.

Задній вагон товарного поїзда зійшов з рейок і якихось сто з гаком метрів проскакав по костилях і шпалах (Козл., Ю. Крук, 1957, 457);

По підвісній рейці пролетіла вагонетка, по кругу завернула до гноєсховища, перекинулася, і гній висипався в яму (Чорн., Потік.., 1956, 202);

Викопано котлован, прибули машини, стали на рейках баштові крани (Кучер, Дорога.., 1958, 42);

// Кусок такого бруска, що використовується для подання певних сигналів.

Сирени крик. У рейку б’ють тривогу. Із штабу дзвонять. Вилетіть велять (Гонч., Вибр., 1959, 155);

Світає. Щебечуть солов’ї. Нічний сторож десь гучно вдарив п’ять разів у рейку (Зар., Антеї, 1961, 24).

2. перев. мн., перен. Напрям діяльності, способи дії і т. ін.

Спираючись на свою зрослу могутність, при підтримці миролюбних сил в усьому світі, соціалістичні країни не дозволили імперіалістам зштовхнути світ з рейок мирного економічного змагання двох систем на шлях загальної світової катастрофи (Резол. XXII з.., 1961, 4).

Става́ти (ста́ти, перехо́дити і т. ін.) на ре́йки чого, які — обирати певний спосіб життя, дії, напрям діяльності і т. ін.

— Значить, ви заявляєте, що хочете стати на рейки трудового життя? Хочете працювати на користь державі? Прекрасно (Мик., II, 1957, 385);

— Як там у вас діла на фермі? — На нові рейки переходимо, діду (Добр., Тече річка.., 1961, 156);

Перево́дити (перевести́, ста́вити, поста́вити і т. ін.) що на ре́йки які — надавати чому-небудь певного спрямування.

Ми з Адаменком дві ночі сиділи в соляній шахті, радилися, сперечалися й вираховували,.. план того бою цілком постав у його голові, я лише корегував і переводив на практичні рейки (Ю. Янов., II, 1958, 253);

Соціалістичний лад, планове господарство, організаторська діяльність партії дали змогу без потрясінь перевести економіку країни з воєнних на мирні рейки (Наука.., 4, 1970, 47);

— Це кустарщина, а не сад, — сказав Рябов. — Що?! — Ви не іритуйте. Це ж може бути смішно. Це кустарщина. Це треба ставити на державні рейки. Зрозуміло? (Довж., І, 1958, 457);

Перехі́д на ре́йки чого — обрання певного способу життя, дії, напряму діяльності і т. ін.

Перехід Рильського, як і інших кращих представників художньої інтелігенції, на рейки соціалістичного світогляду був великою перемогою Комуністичної партії на культурному фронті (Криж., М. Рильський, 1960, 52);

Перехід селянства на рейки соціалістичного господарювання В. І. Ленін нерозривно зв’язував з механізацією і електрифікацією сільського господарства (Ком. Укр., 4, 1970, 28).

3. Вузька і тонка дерев’яна планка або брусок.

Черниш лежав з широко розплющеними очима і дивився в перекриту рейками стелю, згадуючи матір (Гончар, III, 1959, 26);

Відходи: рейки — рештки від обрізування дощок на обрізних верстатах та обаполи — бокові зрізи колоди в комлі (Стол.-буд. справа, 1957, 55);

У стелажних теплицях шпалери роблять уздовж стелажа. Для цього посередині та по краях стелажа встановлюють рейки завтовшки 3 см на відстані 2,5 м одну від одної (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 49).

4. Дерев’яний брусок або планка з поділками для вимірювання лінійних величин.

Футшток вправно працював у його бронзових, жилавих руках. Раз у раз поринала у воду рівна рейка (Донч., II, 1956, 115);

Товщу снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою (Фіз. геогр., 5, 1956, 94);

Геодезична рейка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рейка — ре́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рейка — [рейка] -йкие, д. і м. -йц'і, р. мн. -йок Орфоепічний словник української мови
  3. рейка — -и, ж. 1》 Сталевий вузький брусок, що прикріплюється двома рядами на шпалах для руху залізничних, трамвайних та інших поїздів, вагонеток, підйомних кранів і т. ін. || Кусок такого бруска, що використовується для подання певних сигналів. 2》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рейка — РЕ́ЙКА, и, ж. 1. Сталевий вузький брусок, що прикріплюється двома рядами на шпалах для руху залізничних, трамвайних та ін. поїздів, вагонеток, підйомних кранів і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. рейка — перево́дити (ста́вити) / перевести́ (поста́вити) на ре́йки які, чого. Надавати чому-небудь певного спрямування; організовувати, спрямовувати, перетворювати і т. ін. що-небудь певним чином. Фразеологічний словник української мови
  6. рейка — ПЛА́НКА (невелика довгаста дерев'яна дощечка), ГЛИ́ЦЯ діал.; РЕ́ЙКА (вузька, тонка); БИ́ЛЬЦЕ (у деяких сільськогосподарських знаряддях); ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТИНА, ШТАХЕ́ТКА, ПЛАНИ́ЦЯ діал. (в огорожі). Словник синонімів української мови
  7. рейка — Ре́йка, -ки, -ці; ре́йки, ре́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рейка — Рейка, -ки ж. Рельсъ. Екатер. у. Словник української мови Грінченка