рентген

РЕНТГЕ́Н, ч.

1. род. у. Те саме, що Рентге́нівське промі́ння (див. рентге́нівський).

– В підвалі, коло лікарні, наша рація. Я там дав німцям стільки перешкод – самий рентген чого вартий – дуже важко їм нас пеленгувати... (Ю. Яновський);

* Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (П. Тичина);

// Просвічування цим промінням.

Панна Нонна зустріла мене, як завжди, радісно, оглянула мої зуби і на цей раз авторитетно визнала, що ніякого вже рентгену, ніякої пломби мені не потрібно (Ю. Збанацький);

// Знімок, зроблений у результаті просвічування цим промінням.

Мені видно, як на балконі лазить кленове листя, як перегортаються зелені ясенові пальці, мов малюнки з тінями рентгену (С. Васильченко).

2. род. а. Апарат для просвічування цим промінням.

– Хіба вони [лікарі] щось розуміють?!.. У районі рентген єсть, там би просвітили і побачили (Остап Вишня);

Потухав багряний колір. Водяно-зелена світилась хмара. Мутно світ стояв – немов він був просвічений з рентгена... (П. Тичина).

3. род. у. Одиниця дози (кількості) рентгенівського проміння або гамма-проміння.

Ступінь променевої хвороби залежить від дози радіації (вимірюваної в рентгенах), одержаної організмом (з наук.-попул. літ.).