рентген

РЕНТГЕ́Н, ч.

1. род. у. Те саме, що Рентге́нівське промі́ння ( див. рентге́нівський).

— В підвалі, коло лікарні, наша рація. Я там дав німцям стільки перешкод — самий рентген чого вартий — дуже важко їм нас пеленгувати… (Ю. Янов., І, 1954, 195);

*Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (Тич., III, 1957, 20);

// Просвічування цим промінням.

Панна Нонна зустріла мене, як завжди, радісно, оглянула мої зуби і на цей раз авторитетно визнала, що ніякого вже рентгену, ніякої пломби мені не потрібно (Збан., Єдина, 1959, 208);

// Знімок, зроблений у результаті просвічування цим промінням.

Мені видно, як на балконі лазить кленове листя, як перегортаються зелені ясенові пальці, мов малюнки з тінями рентгену (Вас., Незібр. тв., 1941, 43).

2. род. а. Апарат для просвічування цим промінням.

— Хіба вони [лікарі] щось розуміють?!.. У районі рентген єсть, там би просвітили і побачили (Вишня, І, 1956, 427);

Потухав багряний колір. Водяно-зелена світилась хмара. Мутно світ стояв — немов він був просвічений з рентгена… (Тич., II, 1957, 145).

3. род. у. Одиниця дози (кількості) рентгенівського проміння або гама-проміння.

Ступінь променевої хвороби залежить від дози радіації (вимірюваної в рентгенах), одержаної організмом (Наука.., 7, 1955, 15).