робітка
РОБІ́ТКА, и, ж., зневажл.
Те саме, що робо́та 1, 3, 7.
Стер [німець] напис, змив його з паркана – і сліду не зосталось. – Пропала твоя робітка, Сашко, – сказав Тимко Квасоля (О. Донченко);
// Зменш.-пестл. до робо́та 1, 3, 7.
Мова інженерова дедалі Ставала все інтимніша й тихіша: – Ми тут Сулі, голубці вашій сивій, Малесеньку робітку загадаєм .. Нехай турбіни обертає нам (І. Вирган);
– Є робітка. Підеш? – Що? – насторожився Юра. – Розвантажувати вагони на станції. Підзаробимо грошенят (П. Дорошко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- робітка — робі́тка іменник жіночого роду зневажл. Орфографічний словник української мови
- робітка — -и, ж., зневажл. Те саме, що робота 1), 3), 7). || Зменш.-пестл. до робота 1), 3), 7). Великий тлумачний словник сучасної мови
- робітка — РОБІ́ТКА, и, ж., зневажл. Те саме, що робо́та 1, 3, 7. Стер [німець] напис, змив його з паркана — і сліду не зосталось. — Пропала твоя робітка, Сашко, — сказав Тимко Квасоля (Донч., VI, 1957, 245); // Зменш.-пестл. до робо́та 1, 3... Словник української мови в 11 томах
- робітка — Робітка, -ки ж. ум. отъ робота. Словник української мови Грінченка