розбухати

РОЗБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. розбу́х, ла, ло; док.

1. Збільшуватися в об'ємі від води, наповнюватися водою.

Восени річка розбухає від дощів, по весні – від талого снігу, і тоді каламутна течія стає швидкою, розмиваючи нетвердий ґрунт берегів (А. Шиян);

Несамовиті гривасті потоки .. розбухали з кожною годиною (О. Гончар);

// Насичуватися, просякати вологою.

Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко);

// Збільшуватися від наповнення соками (про бруньки, зерно).

Зерно розбухло, набралося соку. Зладили сівалки, щоб густіше сипалося зерно (К. Гордієнко);

// Розширюватися, набухати від надмірного припливу крові, молока і т. ін.

Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (Мирослав Ірчан);

// перен., розм. Розтягуватися від збільшення вмісту чого-небудь.

Минали дні, портфель розбухав все дужче, а коли вже його не можна було застебнути, Карпо викладав усі папери до шухляди (А. Шиян).

2. розм. Ставати повним, товстим, одутлим (про людину).

Побуряковів, розбух від обурення. Очужілий і гнівний, мовби не впізнаючи Кухаренка, він уже не кликав його по імені та по батькові, він уже кричав йому“Ку-гаренко!”, бо мав звичку перебріхувати всі прізвища (О. Гончар);

// Розпухати, набрякати (про частини тіла, органи людини).

– Хоч лайте, хоч не лайте, а печінку бережіть, бо розбухне вона, мов калитка ваша (М. Стельмах);

Насилу Івасик одчепив од пальця рака .. А у Тарасика палець розбух, кров з його [нього] капає (М. Коцюбинський);

Очерет ріже ноги, п'яту ось пробив [Гнат], бруду набилося, горить, рве, п'ята розбухла, на землю ступить ніяк (К. Гордієнко).

3. перен., розм. Надмірно збільшуватися, розростатися.

Не один рік розширювалася мережа різних служб управління. Розбухла вона непомірно (з газ.).