розбухати
РОЗБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. розбу́х, ла, ло; док.
1. Збільшуватися в об’ємі від води, наповнюватися водою.
Восени річка розбухає від дощів, по весні — від талого снігу, і тоді каламутна течія стає швидкою, розмиваючи нетвердий грунт берегів (Шиян, Магістраль, 1934, 14);
Несамовиті гривасті потоки.. розбухали з кожною годиною (Гончар, III, 1959, 306);
// Насичуватися, просякати вологою.
Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (Горд., Дівчина.., 1954, 17);
// Збільшуватися від наповнення соками (про бруньки, зерно).
Зерно розбухло, набралося соку. Зладили сівалки, щоб густіше сипалося зерно (Горд., Дівчина.., 1954, 127);
// Розширюватися, набухати від надмірного припливу крові, молока і т. ін.
Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (Ірчан, II, 1958, 104);
// перен., розм. Розтягуватися від збільшення вмісту чого-небудь.
Минали дні, портфель розбухав все дужче, а коли вже його не можна було застебнути, Карпо викладав усі папери до шухляди (Шиян, Баланда, 1957, 147).
2. розм. Ставати повним, товстим, одутлим (про людину);
// Розпухати, набрякати (про частини тіла, органи людини).
— Хоч лайте, хоч не лайте, а печінку бережіть, бо розбухне вона, мов калитка ваша (Стельмах, І, 1962, 26);
Насилу Івасик одчепив од пальця рака.. А у Тарасика палець розбух, кров з його капає (Коцюб., І, 1955, 469);
Очерет ріже ноги, п’яту ось пробив [Гнат], бруду набилося, горить, рве, п’ята розбухла, на землю ступить ніяк (Горд., II, 1959, 205).
◊ Голова́ розбуха́є від чого — про відчуття розумової втоми від надмірної роботи, турбот, галасу і т. ін.
Завжди так: серце вогнем любові горить, а голова від романсів розбухає (Ткач, Жди.., 1959, 9).
3. перен., розм. Надмірно збільшуватися, розростатися.
Американський монополістичний капітал, що розбух на дріжджах воєнних прибутків і гонки озброєнь, захопив найважливіші джерела сировини, ринки збуту (Програма КПРС, 1961, 27).
Значення в інших словниках
- розбухати — (наповнюватися при рості) набрякати. Словник синонімів Полюги
- розбухати — розбуха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розбухати — див. проростати Словник синонімів Вусика
- розбухати — -аю, -аєш, недок., розбухнути, -ну, -неш; мин. ч. розбух, -ла, -ло і розбухнув, -нула, -нуло; док. 1》 Збільшуватися в об'ємі від води, наповнюватися водою. || Насичуватися, просякати вологою. || Збільшуватися від наповнення соками (про бруньки, зерно). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбухати — див. набухати Словник чужослів Павло Штепа
- розбухати — РОЗБУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. розбу́х, ла, ло; док. 1. Збільшуватися в об'ємі від води, наповнюватися водою. Словник української мови у 20 томах
- розбухати — НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшуватися в об'ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИ підсил., БРЯ́КНУТИ розм., БУБНЯ́ВІТИ розм. Словник синонімів української мови